Геркулесові стовпи: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
Створена сторінка: [[Файл:De Zuilen van Hercules Gibraltar en Ceuta.jpg|thumb|250px|Геркулесові стовпи — Гібралтарська скеля (на пер...
(Немає відмінностей)

Версія за 06:32, 23 липня 2012

Геркулесові стовпи (лат. Columnae Herculis) — назва, що використовувалася в Античності для позначення висот, що обрамляють вхід до Гібралтарської протоки. Північна скеля (з боку Європи) — це Гібралтарська скеля (перебуває у володінні Великої Британії Гібралтар), а південим стовпом (з боку Північної Африки) виступає або гора Джебель-Муса в Марокко, або гора Абіла, що розташована поруч з Сеутою.

Геркулесові стовпи — Гібралтарська скеля (на передньому плані) і гори Північної Африки (на задньому)

Назва

 
Імовірний вид втраченої західної частини Пейтінгеровой таблиці, на якій показані Геркулесові стовпи (Columne Ercole).

Грецькі міфи, пізніше запозичені римлянами, оповідають про 12 подвигів Геракла, одним з яких було викрадення корів велетня Геріона. Зі слів Страбона, який цитував Піндара, випливає, що під час своєї подорожі на захід Геракл зазначив найдальшу точку свого маршруту. Ця точка для мореплавців в античну епоху служила за своєрідний кордон, тому в переносному сенсі «Геркулесові стовпи» — це край світу, межа світу, а вираз «дійти до геркулесових стовпів» означає «дійти до межі».[1]

Деякі римські джерела[2] стверджують, що коли на шляху в Геракла постали Атлаські гори, він не став підійматися на них, а пробив собі шлях наскрізь і таким чином проклав Гібралтарську протоку та з'єднав Середземне море з Атлантичним океаном. Дві гори, що утворилися на берегах протоки, стали іменуватися ім'ям героя. Натомість Діодор Сицилійський стверджував[3], що Геракл не пробив перешийок, а навпаки, звузив вже існуючий канал, щоб чудовиська з океану не могли потрапити до Середземного моря.

За свідченням Платона, міфічна Атлантида розташовувалася за Геркулесовими стовпами.

Стовпи як колони

За словами Платона, на Гібралтарській скелі та скелі Абіла, було встановлено дві статуї на високих колонах, що утворювали своєрідну браму з Середземного моря в Атлантику. 711 року арабський полководець Тарік ібн Зіяд, який на чолі великої армії переплив Гібралтарську протоку, велів «на славу Аллаха» зруйнувати статуї разом з колонами. За однією з версій[4], Символ долара ($) є стилізованим зображенням Геркулесових стовпів, оповитих міфічним змієм Піфоном.

Дві колони Геркулесових стовпів є на гербі Іспанії, куди вони перейшли з емблеми імператора Карла V.

Згадка у фінікійців

За Гібралтарською протокою на території сучасного Марокко фінікійці заснували декілька великих колоній. Так виникли торгові міста Ліксус, Шелла та Ес-Сувейра[5].

Давній історик Страбон описує найзахідніший тірський храм Мелькарта, що був розташований неподалік від сучасного Кадіса, називаючи його храмом Геракла Тірського. Фінікійці називали Гібралтар колонами Мелькарта, звідки, ймовірно, і відбулося його грецьке назву. Страбон відзначає, що люди, які відвідували цей храм стверджували, що дві бронзові колони в храмі є справжніми колонами Геркулеса. Проте, на думку історика, це було обманом.

Згадки в творах культури

Символіка

Примітки

Література

  • C. Jourdain-Annequin, « Héraclès en Occident. Mythe et histoire », Dialogue d'Histoire ancienne, 1982, 8, pp. 227-282онлайн
  • C. Jourdain – Annequin, Héraclès aux portes du soir. Mythe et histoire, Besançon - Paris, 1989 lire en ligne анотація
  • C. Jourdain-Annequin, « Héraclès en Occident », dans C. Bonnet et C. Jourdain-Annequin, Héraclès d’une rive à l’autre de la Méditerranée : bilan et perspectives, Bruxelles – Rome, 1992, pp. 263-291 анотація

Посилання