|
У [[1362]] році між сучасними селами Добрянкою і Тишківкою в урочищі Татарка під орудою князя Ольгерда відбулася перша велика переможна битва з трьома татарськими ханами. З боку русько-литовських сил у ній брали участь загони місцевого боярства з Київщини та Чернігово-Сіверщини, воїни князя Любарта з Волині та князів Коріатовичів з Поділля, тобто, у переважній більшості наші земляки, українці. Саме вони за 18 років до Куликовської битви здолали татар. Перемога Литовсько-руського війська змусила татар відступити до Криму. Але славну битву на Синіх водах російська і радянська історіографії, щоб не порушувати систему імперських світоглядних цінностей, воліли замовчувати, наголошуючи на вирішальному значенні Куликовської битви. Отож, вона ще чекає своїх дослідників (розкопки в Татарці проводили студентські експедиції під керівництвом кандидата історичних наук Нінелі Бокій) і популяризаторів<ref>http://dobra.at.ua/publ/2-1-0-2</ref>.
=== В складі Запорозької Січі ===
У [[16 століття|XVI столітті]] у степах так званого [[Дике Поле|Дикому Полі]] почали з'являтися козаки - — український військовий і селянський люд, який переходив на незаймані землі, щоб позбутися зростаючого гніту своїх феодалів. Поступово ця територія відійшла до [[Запорізька Січ|Запорізької Січі]]. Наприкінці XVI - — початку XVII століть кордони козацьких земель досягай берегів Чорного Ташлика і Синюхи.
1596 року в селі Липняжка тут стало табором козацьке військо на чолі з Северином Наливайком<ref>http://www.kw.ukrtel.net/dobrov/turist.htm</ref>.
Із покоління в покоління передається розповідь про те, як територією краю проходили війська Богдана Хмельницького після битви з поляками під Жовтими Водами. Загони козацького полковника І. Д. Сірка, базуючись неподалік сучасних кордонів краю, підтримали народне повстання 1664-16651664–1665 років і забезпечили оборону цієї території від нападу об'єднаних польсько-татарських військ, що сприяло швидкому заселенню земель (у тому числі й території району) вихідцями з північних та східних областей сучасної України<ref>http://oblast.kr.ua/rayon/dobrovel/1667-z-istoriyi-krayu3.html</ref>.
За реєстром Війська Запорозького 1756 року значиться, що на території краю розміщувався курінь Величківський, який складався з 358 вихідців з місцевих поселенців<ref>http://oblast.kr.ua/rayon/dobrovel/1667-z-istoriyi-krayu3.html</ref>.
Після Андрусівської угоди 9 січня 1667 р. [[Запорізька Січ]] стала перебувати під спільним контролем Речі Посполитої та Московського царства.
Турецькі та кримськотатарські війська неодноразово спустошували територію краю. Так, у 1677-16781677–1678 роках, під час походів на Чигирин, вогненним смерчем пронеслись вони через річку Сухий Ташлик<ref>http://oblast.kr.ua/rayon/dobrovel/1667-z-istoriyi-krayu3.html</ref>.
Бахчисарайський мирний договір 13 січня 1681 р., яким закінчилася московсько-турецька війна 1677 - 1681 1677–1681 рр., закріпив [[Запорізька Січ|Запорожжя]] за Московією, що було підтверджено мирним договором з Польщею, підписаним у Москві 6 травня 1686 р. (так званий Вічний мир).
22 жовтня 1705 р. внаслідок довгих переговорів після війни 1686 - 1699 1686–1699 рр. і проведення у [[1705]] р. розмежування російських і турецьких володінь, був укладений Межевий трактат, за яким територія [[Дике Поле|Дикого Поля]] - — степовий простір між Синюхою, Південним Бугом і Дніпром, - — відійшла до Росії<ref>http://library.kr.ua/kray/shlakhovoy/dobrov.html</ref>.
14 травня [[1709]] року, у зв'язку з переходом гетьмана Івана Мазепи та запорожців під час Північної війни на бік шведів, [[Запорізька Січ]] була знищена російськими військами, проте незабаром її було відновлено під захистом [[Османська імперія|Османської імперії]] (оскільки [[Запорізька Січ]] визнала васальну залежність від [[Османська імперія|Османської імперії]], а внаслідок російсько-турецької війни [[1710]] - –[[1713]] рр. [[Російська Імперія]] погодилась з цим переходом) - — Олешківська Січ. У [[1734]] році [[Запорізька Січ|Запорізьку Січ]] розірвала васальні стосунки з [[Османська імперія|Османською імперією]] і погодилась на васальну залежність від [[Російська Імперія|Російської Імперії]] - — Нова Січ - — наслідком чого стала російсько-турецької війна [[1735]] - –[[1739]] рр, яка закінчилась Бєлградським мирним договором 18 вересня [[1739]] р. і територія сучасного Добровеличківського району ввійшла до складу [[Бугогардівська паланка|Бугогардівської паланки]]<ref>http://library.kr.ua/kray/shlakhovoy/dobrov.html</ref>.
У 1752 р. північна окраїна Добровеличківщини була вилучена російською імперською адміністрацією з земель [[Запорізька Січ|Запорізької Січі]] до створеної згідно указу 24 грудня 1751 р. військово-поселенської області Нової Сербії, сенатським указом 18 серпня 1753 р. більша її частина була віддана під Новослобідське козаче поселення, з якого указом 14 травня 1754 р. було сформовано Новослобідський козачий полк. Сотенними слободами полку були села Красна (Липняжка) і Тишківка.
У 1759 р. Новослобідський полк був приєднаний до Нової Сербії, але у 1761 р. знову відокремився.
У 1764 р. Нова Сербія і Новослобідський полк були скасовані, а їх територія під назвою Єлисаветградської провінції ввійшла до складу створеної указом 22 березня 1764 р. Новоросійської губернії.
У 1769 р. в Єлисаветградській провінції був поселений Молдавський гусарський полк. Села Піщаний Брід (3-тя), Липняжка (9-та) і Тишківка (13-та) були тоді ротними поселеннями полку<ref>http://library.kr.ua/kray/shlakhovoy/dobrov.html</ref>.
=== Російська окупація 1775-1917 роки ===
| 