Союз 7К-ОК
Союз-7К-ОК, індекс ГРАУ 11Ф615 — серія багатоцільових тримісних орбітальних космічних кораблів для маневрування і стикування на навколоземній орбіті, також для проведення низки експериментів, зокрема переходу космонавтів з корабля в корабель через відкритий космос.
_spacecraft.jpg) Союз-7К-ОК | |
| Технічні характеристики | |
|---|---|
| Стартова маса | 6560 кг |
| Вантажність | 6060 кг |
| Розмір екіпажу | 3 |
| Розміри | |
| Висота | 7,95 м |
| Діаметр | 2,72 м |
| Об'єм | 9 м³ |
| Виробництво | |
| Збудовано | 17 |
| Перший запуск | 28 листопада 1966 |
| Останній запуск | 01 червня 1970 |
| Строк служби | 18 діб |
| Пов'язані апарати | |
| Походить від | Союз-7К |
| Носій | Союз |
Розробник і виробник кораблів сімейства «Союз» ракетно-космічна корпорація «Енергія». Виробництво кораблів здійснювалося на головному підприємстві корпорації в підмосковному місті Корольов, а випробування і підготовка кораблів до запуску — у монтажно-випробувальному корпусі (МВК) підприємства на 254-му майданчику космодрому Байконур.
Історія
ред.У грудні 1962 Корольов затвердив ескізний проєкт Союзу, за яким навколомісячний пілотований корабель Союз-А (7К) виводився на орбіту навколо Місяця розгінним блоком Союз-Б (9К), для заправки якого використовувався танкер Союз-В (11К). Щоб отримати фінансування від Міністерства оборони, в проєкті пропонувалися дві додаткові модифікації: Союз-П (рос. Перехватчик, перехоплювач) і Союз-Р (рос. Разведчик, розвідник). Для виведення Союзу-П на орбіти висотою до 6 тис. км використовувався танкер Союз-В.
1963 ОКБ-1 працювало над проєктами тримісного корабля Восход (3КВ) і двомісного Восход-2 (3КД), величезною ракетою-носієм Н1 (11А52) і її меншими варіантами Н11 (11А53) і Н111 (11А54), і кількома безпілотними апаратами.
20 березня 1963 експертна комісія розглянула ескізний проєкт і затвердила розробку корабля 7К в ОКБ-1, передавши розробку апаратів 9К і 11К до інших конструкторських бюро, а військові варіанти до самарського відділу ОКБ-1. На військові варіанти виділили достатнє фінансування і недостатнє — на місячний корабель. Для польоту кораблів Союз А-Б-В слід було виконати п'ять успішних автоматичних стикувань. На той час це здавалося неможливим, тому було обрано проєкт Челомея, за яким одномісний корабель ЛК-1 для обльоту Місяця одним запуском виводила ракета-носій «Протон» (УР500К-Л1).
3 серпня 1964 постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про роботи з дослідження Місяця і космічного простору» головним розробником пілотованого корабля для обльоту Місяця було визначено ДКБ-52 (генеральний конструктор Володимир Челомей), головним розробником пілотованого корабля для посадки на Місяць було визначено ОКБ-1 (генеральний конструктор Сергій Корольов), проєкт 7К-9К-11К скасовувався.
На базі 7К ОКБ-1 почало створювати 7К-ОК — багатоцільовий тримісний орбітальний корабель для відпрацювання маневрування і стикування на навколоземній орбіті.
Розробка
ред.Корабель «Союз-7К-ОК» створювався на базі проєкту «Союз А-Б-В», який передбачав автоматичні стикування для збирання більшого апарату з менших елементів, тому отримав автоматичну систему зближення і стикування.
Для екіпажу було розроблено новий житловий модуль для кращих умов праці у триваліших польотах порівняно з кораблями «Восток», зокрема додано туалет. Модуль також планувалося використовувати як шлюз при переході між кораблями, для чого розроблялися нові скафандри. У кораблях не планувалося використання скафандрів, оскільки за попередні 8 польотів не відбулося жодної розгерметизації.
При зміні розробки від «Востока» до «Союза» більшість внутрішньокорабельних систем повністю змінили. Майже усе обладнання створювалося з дублюванням кожного елемента для убезпечення екіпажу.
Система керування польотом забезпечувала орієнтацію корабля на орбіті і розміщення апарата на необхідній висоті для орбітальних маневрів, зближення і стикування, сходу з орбіти, а також направляла сонячні панелі на Сонце
Вперше в совіцькій космонавтиці система управління спуском орієнтувала спускний апарат при вході в атмосферу для створення аеродинамічної якості, тому посадка відбувалася зі значно меншими перевантаженнями, порівняно з «Востоком».
Випробування
ред.Випробування 7К-ОК почалися 1966 року. Перші три безпілотні запуски були невдалими і виявили значні недоліки в конструкції корабля: 7К-ОК № 2 або Космос-133, 7К-ОК № 1 (старт якого відкладався, але призвів до спрацьовування системи аварійного рятування і вибуху ракети на стартовій споруді), 7К-ОК № 3 або Космос-140. 4-ий запуск з Володимиром Комаровим (Союз-1) виявився трагічним — при посадці космонавт загинув.
Кораблі доробили і 1968го відбулося перше автоматичне стикування двох «Союзів», потім — пілотоване, а потім груповий політ трьох кораблів одразу і довготривалий політ.
1969 почалася робота над створенням довготривалої орбітальної станції. Для доставки екіпажу корабель Союз 7К-ОК був модернізований у версію Союз-7КТ-ОК (Т — транспортний).
Конструкція
ред.Кораблі сімейства складаються з трьох модулів: приладно-агрегатного відсіку (ПАВ), спускного апарата (СА), побутового відсіку (ПВ).
Приладно-агрегатний відсік
ред.У відсіку розташована комбінована рушійна установка, паливо для неї, службові системи. Довжина відсіку 2,26 м, основний діаметр 2,15 м, максимальний діаметр 2,72 м. Рушійна установка складається з 28 ДПО (двигуни причалювання і орієнтації) по 14 на кожному колекторі, з яких частина має тягу 13,3 кгс, частина (12 штук) — 2,7 кгс, а також зближуючо-коригуючий двигун (ЗКД) тягою 300 кгс для орбітального маневрування і сходу з орбіти. Працює на АТ + НДМГ. Кораблі серії Союз мали дві незалежні КГДУ — основну і резервну.
В оригінальній версії корабля «Союз 7К-ОК» ДПО працювали на окремому паливі (перекис водню) і не мали в своєму достатніх швидкісних характеристик для сходу з орбіти без КГДУ. При енергійному маневруванні паливо ДПО могло бути витрачено досить швидко, що кілька разів (наприклад, в польоті Союзу-3) призводило до зриву програми польоту.
У ПАВ також розміщені баки з 500 кг палива. У ПАВ встановлені балони високого тиску (~ 300 атм) з гелієм для наддуву баків.
Система енергопостачання складається з сонячних батарей (СБ) розмахом 9,80 м і площею 14 м² та акумуляторів. Система забезпечувала середню потужність 500 Вт..
Спускний апарат
ред.У відсіку розташовані місця для космонавтів, системи життєзабезпечення, керування, парашутна система. Довжина відсіку 2,24 м, діаметр 2,2 м, житловий об'єм 3,5 кубометра. Під теплозахисним екраном розташовані двигуни м'якої посадки, на зовнішній поверхні — перекисні двигуни управління спуском, які керують орієнтацією під час польоту в атмосфері. Це дозволяє використовувати аеродинамічна якість СА і знизити перевантаження. СА покритий теплозахистом на основі абляційних матеріалів.
Побутовий відсік
ред.Відсік має довжину 3,4 м, діаметр 2,25 м, об'єм — 5 кубометрів. Він оснащений стикувальним вузлом і системою зближення (раніше «Голка», тепер «Курс»). У герметичному обсязі розташовуються вантажі для станції, інше корисне навантаження, системи життєзабезпечення, зокрема туалет. Через посадковий люк на бічній поверхні відсіку космонавти входять в корабель на стартовій позиції космодрому. Відсік може бути використаний для шлюзування у відкритий космос у скафандрах типу «Орлан» через посадковий люк.
Джерела
ред.
- Космічний корабель Союз Енциклопедія астронавтики (англ.)
- Космічний корабель Союз 7К-ОК Енциклопедія астронавтики (англ.)