Соціальна екологія (академічна сфера)

Соціальна екологія вивчає відносини у системі «суспільство — природа» між людьми та навколишнім середовищем, а також взаємозалежність серед людей, колективів та інституцій (Микола Реймерс).

Розвиваючись з біологічної екології, екології людини, теорії систем і екологічної психології, соціальна екологія набуває «широкої, міждисциплінарної точки зору, що приділяє більше уваги соціальним, психологічним, інституційним і культурним контекстам відносин між людьми і навколишнім середовищем, ніж попередні версії екології людини»

Соціальна екологія в даний час формується як приватна самостійна наука зі специфічним предметом дослідження, а саме:

• склад і особливості інтересів соціальних верств і груп, які експлуатують природні ресурси;

• сприйняття різними соціальними верствами і групами екологічних проблем і заходів з регулювання природокористування;

• облік і використання на практиці природоохоронних заходів, виокремлюючи особливості та інтереси соціальних верств і груп.

Види соціальної екології

Соціальна екологія поділяється на:

• економічна
• демографічна
• урбаністична
• футурологічна
• правова

Основні задачі та проблеми

Головною задачею соціальної екології є вивчення механізмів впливу людини на навколишнє середовище та і тих перетворень в ній, які виступають результатом людської діяльності.

Проблеми соціальної екології зводяться переважно до трьох головних груп:

• планетарного масштабу - глобальний прогноз про населення і ресурси в умовах інтенсивного промислового розвитку (глобальна екологія) і визначення шляхів подальшого розвитку цивілізації;

• регіонального масштабу - вивчення стану окремих екосистем на рівні регіонів і районів (регіональна екологія);

• мікромасштабні - вивчення основних характеристик і параметрів міських умов життя (екологія міста або соціологія міста).

Концептуальна орієнтація

Згідно Стокольз основними принципами соціальної екології є:

• Багатовимірна структура середовища людини — фізичні та соціальні, природні та побудовані особливості; об'єктивно-матеріальний, а також сприйнятий-символічний (або семіотичний); віртуальні та місцеві функції
• Крос-дисциплінарний, багаторівневий, контекстуальний аналіз відносин між людьми та навколишнім середовищем, що охоплює проксимальний та дистальний масштаби (від вузької до широкої просторової, соціокультурної та часової сфери)
• Принципи систем, особливо петлі зворотного зв'язку, взаємозалежність елементів системи, передбачення ненавмисних побічних ефектів державної політики та екологічних заходів
• Переклад теоретичних і дослідницьких результатів у заходи громад та політику
• Привілейовування та об'єднання академічних та неакадемічних перспектив, включаючи вчених та академіків, громадян та громадських груп зацікавлених сторін, бізнес-лідерів та інших професійних груп, а також урядовців.
• Трансдисциплінарні цінності та орієнтація, синтезуючи поняття та методи з різних галузей, що стосуються окремих дослідницьких тем.

Академічні програми

Кілька академічних програм поєднують широке визначення «екологічних досліджень» з аналізом соціальних процесів, біологічних міркувань і фізичного середовища. Ряд програм соціального екологічного навчання та дослідницьких інститутів формують глобальну еволюцію соціальної екологічної парадигми. Наприклад, див.:

• UC Irvine Школа соціальної екології
• Єльська школа лісового господарства та екологічних досліджень
• Корнельський університетський коледж екології людини
• Нью-Йоркський університет, екологічна освіта
• Інститут соціальної екології в Плейнфілді, В.Т.
• Інститут соціально-екологічних досліджень, Франкфурт
• Інститут соціальної екології, Відень
• Стокгольмський центр стійкості

Більшість з 120 перерахованих програм у сфері екології людини знаходяться за посиланням нижче, але багато з них перетинаються з соціальною екологією:

• Перелік програм та інституцій Товариства екології людини

Див. також

• Соціоекологія
• Соціальна екологія (Букчин)
• Екологія