Відкрити головне меню

Софія Мошевич (івр. סופיה מושביץ'‎; нар. 1949, м. Харків) — піаністка, педагог і вчений українського походження, що жила і працювала в Москві, Єрусалимі та Йоганнесбурзі, а потім переїхала до Канади в Торонто.[1] З початку 1970-х років, С.Мошевич ретельно вивчала творчість російського композитора Дмитра Шостаковича, особливо аналізуючи його записи виступів як піаніста. В результаті дослідження були написані дві документальні книги: Піаніст Дмитро Шостакович[2] та Музика для фортепіано, інтерпретація і виконання Шостаковичем. Вона також підготувала розділ про фортепіанну музику для Шостаковича з компаньйоном, під редакцією Михайла Мішра.[3]

Софія Мошевич
Основна інформація
Дата народження 1949
Місце народження Харків, Українська РСР, СРСР
Громадянство Канада
Професії піаністка, учителька, музикознавиця

Зміст

БіографіяРедагувати

С. Мошевич народилася в Харкові у 1949 році, де вона навчалася у школі професійної музики для обдарованих дітей. З 1967 року С.Мошевич навчалася грі на фортепіано в Російській академії музики імені Гнесіних у Москві у майстра Наума Штаркмана. В 1975 році вона емігрувала до Ізраїлю, продовжуючи свої дослідження в музикознавстві разом з Йоахімом Брауном в  Університеті імені Бар-Ілана (1976—1978 рр.). Також С.Мошевич в цей час виступала з концертами, як соліст і акомпаніатор, Також її виступи були записані для Ізраїльського телебачення. Головним чином вона виконувала твори Д.Шостаковича.[4] У 1981 році С.Мошевич переїхала у Південно-Африканську республіку, де вона вчилася і викладала у Вітватерсрандському університеті в Йоганнесбурзі. Також вона брала участь у передачах для Південно-Африканської радіомовної корпорації. Вона отримала стипендії від Вітватерсрандського університету, Фонду Авраама і Ольги Ліпманів, а також Південноафриканської єврейської Ради депутатів стипендії Бенджаміна Ньюмана (1983—1984 рр.).

Дослідження творчості Дмитра ШостаковичаРедагувати

Інтерес С.Мошевич до творчості Дмитра Шостаковича сходить до початку 1970-х років, коли вона вчилася в академії імені Гнесіних. С.Мошевич з подивом виявила, що, незважаючи на загальноприйняті негативні погляди на його ранні записи музики, фортепіанні виступи Д.Шотаковича мають цілком прийнятний рівень в порівнянні з іншими великими радянськими піаністами. Виходячи з цієї думки С.Мошевич проаналізувала велику колекцію його записів. Результатом цієї роботи стала 120-сторінкова докторська дисертація  «Шостакович як перекладач власної музики: дослідження записаних виступів», яку вона захистила у 1987 році у Вітватерсрандському університеті в Йоганнесбурзі.[5].

У книзі Дмитро Шостакович — піаніст С.Мошевич подала власні коментарі, а також фрагмент його виступу.[6] Книга отримала різні відгуки. Так експерт творчості Д.Шостаковича Девід Фаннінг характеризує її як «дуже корисну», завдяки «захопленням збором фактів його творчості», але критикує автора за нездатність зробити «більше критичних слів, щоб сформулювати сильні сторони в грі».[7]. В статті у журналі DSCH Journal, Найджел Пауфорт позитивно оцінював роботу в якій, на його думку, висвітлені важливі факти біографії композитора і зроблена пильну увагу до деталей.[8] На відміну від цієї думки Марк Мазулло розкритикував цю роботу як «поверхневий коментар» на музику Дмитра Шостаковича. Хоча він також визнав, що книга містить кілька нових ремінісценцій і цитат, які, на жаль, в рецензії не обговорюються.[9]

С.Мошевич також опублікувала дослідження творчості піаніста Гленна Гульда в його російському турі.[10].

РодинаРедагувати

  • Батьки: Марка і Матлія (Матильда) Мошвичі.
  • Чоловік Арико Мошевичем (псевдонім Поупко).

Тому її дівоче прізвище таке саме, як і в заміжжі.

У них народилось двоє дітей: Авіталь (Талі) Келлерштейн та Джонатан.

ПосиланняРедагувати

  1. Shostakovich's Music for Piano Solo. Indiana University Press. Процитовано 28 January 2016. 
  2. Moshevich, Sofia (2004). Dmitri Shostakovich, Pianist. McGill-Queen's Press - MQUP. ISBN 978-0-7735-2581-8. 
  3. Pauline Fairclough (2009). Review: A Shostakovich Companion by Michael Mishra. The Russian Review 68: 329. JSTOR 20621004. 
  4. Classical concert. The Namibian. 6 June 1986. с. 18. Процитовано 28 January 2016. 
  5. Shostakovich as Interpreter of His Own Music: a Study of Recorded Performances. University of Witwatersrand. 1987. Процитовано 28 January 2016. 
  6. Anne Swartz (2009). Shostakovich: The Personal and Public Face of the Composer and His Music. The Russian Review 68: 679–83. JSTOR 20621115. 
  7. David Fanning (2005). Reviewed Work: Dmitri Shostakovich: Pianist by Sofia Moshevich. Slavic Review 64: 477–78. JSTOR 3650055. 
  8. Papworth, Nigel. Book Reviews 21. DSCH Journal. Процитовано 28 January 2016. 
  9. Mazullo, Mark (March 2005). Dmitri Shostakovich, Pianist (review). Project Muse. Процитовано 28 January 2016. 
  10. Kevin Bazzana (2005). Wondrous Strange: The Life and Art of Glenn Gould. Oxford University Press. с. 504. ISBN 0195182464.