Відкрити головне меню

Софія Люксембурзька (люксемб. Sophie vu Lëtzebuerg), повне ім'я Софія Кароліна Марія Вільгельміна Нассау-Вайльбург, принцеса Люксембурзька (люксемб. D'Sophie Caroline Marie Wilhelmine vun Nassau-Weilburg, Prinzessin vu Lëtzebuerg), (нар. 14 лютого 1902 — пом. 24 травня 1941) — люксембурзька принцеса з династії Нассау-Вайльбург, донька великого герцога Люксембургу Вільгельма IV та Марії Анни Португальської, дружина саксонського принца Ернста Генріха.

Софія Люксембурзька
Sophie vu Lëtzebuerg
Charles Bernhoeft - Sophie und Elisabeth von Luxemburg Ausschnitt.jpg
Софія в дитячому віці, близько 1910 року
Ім'я при народженні Софія Кароліна Марія Вільгельміна
Псевдо Софія Саксонська
Народилася 14 лютого 1902(1902-02-14)[1]
Кольмар-Берг, Люксембург
Померла 24 травня 1941(1941-05-24)[1] (39 років)
Мюнхен, Третій Рейх
·пневмонія
Поховання Кафедральний Собор Святої Трійці
Громадянство
(підданство)
Flag of Luxembourg.svg Люксембург
Діяльність аристократ
Титул принцеса Саксонська
Конфесія католицтво
Рід Нассауська династія, Веттіни
Батько Вільгельм IV
Мати Марія Анна Португальська
Брати, сестри
У шлюбі з Ернст Генріх Саксонський
Діти Дедо, Тімо, Геро

Її онук Рюдігер нині претендує на титул титулярного короля Саксонії.[2]

Зміст

БіографіяРедагувати

Софія народилась 14 лютого 1902 року у замку Берг в Люксембурзі. Вона стала шостою дитиною та шостою донькою в родині кронпринца Люксембургу Вільгельма та його дружини Марії Анни Португальської. Дівчинка мала старших сестер Марію-Аделаїду, Шарлотту, Хільду, Антуанетту та Єлизавету.

 
Софія (справа) із сестрою Єлизаветою, 1913

Країною в цей час правив її дід Адольф I. Після його смерті у 1905 році батько Софії успадкував люксембурзький трон. Не маючи синів, він умовив парламент країни змінити закон про право престолонаслідування. Його не стало у лютому 1912, після чого великою герцогинею стала старша сестра Софії — Марія-Аделаїда. У 1919 році вона зреклася престолу на користь іншої сестри — Шарлотти.

У квітні 1921 року в замку Гогенберг відбулися два весілля люксембурзьких принцес із німецькими принцами: 7 квітня Антуанетта вийшла заміж за кронпринца Баварії Рупрехта, а за п'ять днів Софія пошлюбилася із принцом Саксонії Ернстом Генріхом. На момент вінчання Софії виповнилося 19 років, наречений був на п'ять років старшим від неї. Ернст Генріх був ветераном Першої світової війни, товаришував з Рупрехтом та був молодшим сином останнього короля Саксонії Фрідріха Августа III. Шлюб виявився щасливим. Пара мала трьох синів:

  • Дедо (19222009) — одруженим не був, дітей не мав;
  • Тімо (19231982) — був тричі одруженим, мав трьох дітей;
  • Геро (19252003) — одруженим не був, дітей не мав.

Чоловік Софії виконував функцію адміністративного керівництва асоціацєю Дома Веттінів, також був пристрасним поціновувачем мистецтва. Разом вони здійснили кілька поїздок до Єгипту. Часто навідували велику герцогиню Шарлотту в Люксембурзі, де збиралася уся сім'я.

Родинне життя тривало у теплій та дружній обстановці аж до передчасної смерті Софії навесні 1941 року від пневмонії. Принцесу поховали у новій крипті Гофкірхе у Дрездені.[3]

За шість років Ернст Генріх узяв морганатичний шлюб з акторкою Вірджинією Дюлон.

ТитулиРедагувати

ГенеалогіяРедагувати

Вільгельм Нассауський
 
 
Луїза Саксен-Хільдбурґхаузенська
 
 
Фрідріх Август Ангальт-Дессау
 
 
Марія Луїза Гессен-Кассельська
 
 
Жуан VI
 
 
Карлота Жоакіна де Бурбон
 
 
Костянтин цу Льовенштайн-Вертхайм-Розенберг
 
 
Агнеса Гогенлое-Лангенбурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Адольф I
 
 
 
 
 
 
Адельгейда Ангальт-Дессау
 
 
 
 
 
 
Мігель I
 
 
 
 
 
 
Аделаїда Льовенштайн-Розенберг
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вільгельм IV
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Анна Португальська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Софія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. а б The Peerage — 717826 екз.
  2. Станом на 2016 рік.
  3. Гофкірхе, Дрезден [1] Архівовано 15 жовтень 2017 у Wayback Machine. (англ.)

ПосиланняРедагувати