Відкрити головне меню

Митрополит Софроній (в миру Стойко Недялков Чавдаров); нар. 20 березня 1888 село Енікьой, Східна Фракія — пом. 1 травня 1961, Велико-Тирново) — єпископ Болгарської православної церкви, митрополит Тирновський.

Софроній (Чавдаров)
Стойко Недялков Чавдаров
Metropolitan Sofronius of Tarnovo and Ananius Popanastasov in Kumanovo.png
Народився 20 березня 1888(1888-03-20)
село Енікьой, Східна Фракія
Помер 1 травня 1961(1961-05-01) (73 роки)
Велико-Тирново
·інфаркт
Діяльність єпископ Болгарської православної церкви
митрополит Тирновський
Alma mater Болгарське училище Петра Берона
Цариградська духовна семінарія
Київська духовна академія (1819—1918)
Конфесія православ'я

БіографіяРедагувати

Народився 20 березня 1888 в селі Енікьой в Східній Фракії. Спочатку навчався в рідному селі і Дедеагаче. Закінчив Болгарське училище Петра Берона в Едірне. У 1905 прийнятий в Цариградську духовну семінарію, яку закінчив в 1911.

18 вересня 1911 у болгарському храмі святого Стефана митрополитом Велеським Мелетием (Димитровим) пострижений в чернецтво з ім'ям Софроній. Служив дияконом при Екзарху Іосифу.

У 1912 ієродиякон Софроній вступив до Київської духовної академії, яку закінчив у 1915.

З 1 квітня 1916 по 23 вересня 1918 служив секретарем Велешської митрополії.

З 1 вересня 1919 по 1 вересня 1922 — дияконом і проповідником в Константинополі і одночасно вчителем в болгарській гімназії в Пере, Константинополь.

24 квітня 1921 в болгарському храмі Святого Стефана був висвячений в сан ієромонаха митрополитом Велешським Мелетием.

У 1922 закінчив богословський факультет Чернівецького університету. З 1 вересня 1922 по червень 1924 проходив богословську спеціалізацію в інституті Канонічного права при Страсбурзькому університеті.

1 жовтня 1924 призначений протосинкелом на Софійській митрополії, в зв'язку з чим 19 жовтня того ж року за рішенням на Священного синоду митрополитом Софійським Стефаном (Шоковим) був зведений в сан архімандрита.

1 вересня 1929 архімандрит Софроній був звільнений з посади протосинкела і призначений начальником Культурно-просвітницького відділу при Священному синоді і залишався на цій посаді до кінця жовтня 1931.

1 листопада 1931 в кафедральному храмі-пам'ятнику Олександра Невського хіротонізований на єпископа з титулом Знепольський і призначений вікарієм митрополита Софійського Стефана.

Через поганий стан здоров'я митрополита Великотирновського Філіпа (Пенчева) єпископ Софроній призначений його вікарієм і з 26 березня 1934 по 1 липня 1935 року тимчасово керував Великотирновською єпархією.

22 вересня 1935 обраний і 6 жовтня затверджений митрополитом Великотирновським.

Помер 1 травня 1961 в Велико-Тирново від інфаркту.

БібліографіяРедагувати

  • Митрополит Софроний Търновски. Дневник (от 31 януари до 15 март 1945 г). Велико Търново, 2004, с. 124.
  • Малев, Людмил. Митрополит Софроний Търновски (Живот и църковно-обществена дейност). Велико Търново, 2006.
  • Цацов, Борис. Архиереите на българската православна църква. С., 2003; 2 изд. С., 2007.
  • Тютюнджиев, Иван. Търновският епископат XII—XXI век. Велико Търново, 2007.
  • Борис Цацов. Архиереите на Българската православна църква: Биографичен сборник. стр. 161

ДжерелаРедагувати