Відкрити головне меню

СюжетРедагувати

На Сорочинський ярмарок прибуває низка возів. Біля мосту виникає невеликий затор, і цієї паузи молодому хлопцю на ім'я Грицько вистачає аби познайомитися з дівчиною Парасею і посваритися з її мачухою Хиврею. Розлючений Хивря облаює парубка.

У перший же день ярмарку Грицько пропонує Парасі руку і серце. Батько дівчини — Солопій Черевик — не заперечує. Однак мачуха, дізнавшись про це, роззлощується і замикає пасербицю в хаті. Засмучений Грицько йде на берег річки, де стоїть циганський табір. Один з циганів, дізнавшись, через що сумує хлопець, просить привести двадцять волів, обіцяючи, що дівчина стане його дружиною. Відбувається короткий торг, і циган погоджується зробити закоханих щасливими за п'ятнадцять волів.

Далі починається низка організованих циганом ярмаркових пригод, зокрема поява «чорта в червоній свитці». Завершується фільм галасливим весіллям, на якому гуляє все село. Мачуху Хиврю народ зі свята проганяє.

СтворенняРедагувати

Основну увагу було надано не стільки відмінно відтвореному староукраїнському народному побутові, скільки колірному вирішенню картини. І тут всі відзначали багатобарвну симфонію пейзажів і натюрмортів, які іноді навіть відтісняли на другий план сюжетну канву повісті.
Володимир Семерчук[1]

Творці фільму першими на Київській кіностудії застосували т. зв. «біпачний метод», коли фільмування велося одночасно на дві плівки, складені емульсіями одна до одної[2][3]. Фільмували на плівку «Свема»[4]. Оскільки двоколірна технологія вважалася експериментальною, до кіногрупи для контролю та консультацій був відряджений інженер «Свеми» Давид Золотницький — в титрах зазначений як керівник кольорової лабораторії[5].

Радянська кінокритика схвально відгукнулася про фільм. Так, рецензент М. Коваленко відзначив не тільки «напрямну гоголівську думку», яка проходить через усю стрічку, але й роботу композитора Якова Столляра, а також гру акторів, зокрема учасників циганського ансамблю[1].

За фільм «Сорочинський ярмарок» Микола Екк отримав орден Трудового Червоного Прапора, про що режисер, майже на два десятиліття відлучений від кінематографа, в 1951 році окремо згадав у листі до секретаря ЦК КПРС Михайла Суслова[6].

Акторський складРедагувати

Актор Роль
Валентина Івашова Парася Парася
Костянтин Короткевич (в титрах А. Короткевич) Грицько Грицько
Варвара Чайка Хівря Хивря
Антон Дунайський Солопій Черевик Солопій Черевик
Франц Гловацький Цибуля Цибуля
Тетяна Баришева Кума Кума
А. Бізев циган циган
Дмитро Капка зазивала, чорт, бурсак, дідок
Віталій Пережогін Афанасій Іванович Афанасій Іванович
Надія Михайлова циганка (спів) циганка (спів)
Олександра Кононова циганка (танець) циганка (танець)
Андрій Настенко Цибулько Цибулько

Знімальна групаРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати