Сонячна Долина (село)
Со́нячна Доли́на (до 1945 року — Коз[1]; крим. Qoz) — село в Україні, у складі Феодосійського району Автономної Республіки Крим.
село Сонячна Долина | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
![]() | |||||
Країна | ![]() | ||||
Регіон | Автономна Республіка Крим | ||||
Район/міськрада | Феодосійський район | ||||
Рада | Сонячнодолинська сільська рада | ||||
Код КАТОТТГ | UA01180610010066885 ![]() | ||||
Облікова картка | Сонячна Долина | ||||
Основні дані | |||||
Колишня назва | Кози | ||||
Населення | 1 431 | ||||
Поштовий індекс | 98025 | ||||
Телефонний код | +380 6566 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 44°52′29″ пн. ш. 35°6′9″ сх. д. / 44.87472° пн. ш. 35.10250° сх. д. | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 98025, Судацька міськрада, с. Сонячна Долина, вул. Шкільна, 18 | ||||
Карта | |||||
Мапа | |||||
![]() | |||||
|
Географія
ред.Село розташоване приблизно за 1,5 км на південь від дороги, що з'єднує Судак і Феодосію через Коктебель і Щебетовку, приблизно на однаковій відстані від Щебетовки і Судака. Селище відділене від цієї дороги невеликим хребтом Ечки-Даг, що захищає селище з півночі. Селище віддалене від морського узбережжя, де розташоване невелике село Прибережне приблизно за 3 км. Село розташоване на пересихаючому струмку Коз, однойменному зі старою назвою села. Південніше селища починається ненаселена пустельна місцевість, утворює мис Меганом.
Історія
ред.У селищі розташована церква Іллі Пророка, побудована ще за часів візантійського панування на південному узбережжі Криму — найдавніший із збережених у Криму храмів візантійського стилю, який був збудований у IX—XII століттях. Головна реліквія храму — мармурова купіль IV—V століття, зроблена з капітелі античної колони, нібито привезеної з Константинополя.[2]
Вперше у доступних джерелах Коз зустрічаються на венеціанській карті VIII століття.[3]
За часів генуезців село Козо (лат. cazale Coxii; de Cozo) входило в солдайське консульство. Воно згадується в договорі Генуї з Еліас-Беєм Солхатським 1381 року.[4] У документах згадуються вихідці з Коз — Сава і Георгіо (лат. Sava de Cozo; Georgio de lo Cozo) які протягом 1380—1381 років служили на одній з галей Генуезької республіки.[5]
Після захоплення генуезських володінь османами в 1475 році Коз входить до Судацького кадилика османського санджака Кефе.[6]
Село зустрічається в «Османському реєстрі земельних володінь Південного Криму 1680-х років», за яким Козлар входив до Судакського кадилка еялета Кефе і належав, як зеамет, ханському катібу (секретарю). Загалом у селі згадано 54 землевласники, з яких 13 «іновірців», які володіли 2662 дьонюмами землі.[7]
У 1775 році «наказовим актом» Шахін-Ґерая село було включено в Кримське ханство у складі Судакського кадилика Кефінського каймаканства. В 1778 російською армією християни з села були насильно виселені в Приазов'ї. По «Відомості про виведених із Криму в Приазов'ї християн» А. В. Суворова від 18 вересня 1778 з села Коз виселено 74 уруми (38 чоловіків і 36 жінок), за іншими даними 14 сімей (74 особи).
У 1783 році село разом з усім Кримським ханством було анексовано російською імперією. У праці Петера-Симона Палласа «Спостереження, зроблені під час подорожі південними намісництвами Російської держави у 1793—1794 роках» село описується:
Населення долини Кооза ще й нині досить значне. До виселення тут було багато греків, які займалися культурою винограду, і ще видно їх будинки, що зруйнувалися. У селі є і грецька церква на висоті, що розділяє верхів'я долин, так само як і красива мечеть з восьмикутною вежею або мінаретом, добре побудованим з цегли. Раніше були в селі і кілька добрих фонтанів, з них деякі нині пересохли. Побудови мешканцям їхніх будинків та огорож виноградників обкладаються штучним каменем, удосталь видобувається в сусідніх горах… Тут виноград визріває раніше [ніж у Судакській долині] і дає сусло, міцніше і солодке; незважаючи на те, вино в Коозі поступається судазькому щодо тонкості смаку та тривалості збереження…[8]
У 1804 році в урочищі Ачікляр було організовано Судакське училище, де готувалися фахівці з виноградарства, виноробства та бондарної справи. Для потреб училища було відведено землі по 30 десятин у Судакській та Козькій долинах та казенні сади: у Судаку — 19 та Козах — 10 десятин.[9]
За Відомістю про кількість селищ, назви оних, у них дворів … що у Феодосійському повіті від 14 жовтня 1805 року, в селі Коз було 15 дворів і 80 жителів, виключно кримських татар. Відповідно до «Списку населених місць Таврійської губернії за даними 1864 року», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Коз (Кози) — володарське та общинне кримськотатарське село з 83 дворами, 428 жителями, православною церквою та мечеттю при струмку Касані.[10]
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 911 особи (484 чоловічої статі та 427 — жіночої), з яких , 864 — магометанської[11]
Згідно зі Списком населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом 17 грудня 1926 року, в селі Кози числилося 215 дворів, з них 210 селянських, населення становило 786 осіб: 677 кримських татар, 65 українців, 22 росіян, 10 греків, 3 білоруси, 1 чех, 4 записані у графі «інші», діяла татарська школа.[12]
У путівнику 1929 року «Крим» село описано:
На 42 км від Феодосії відходить ліворуч дорога до села Кози, як на долоні видно з шосе. Це гірське татарське село, яке ще зберегло значною мірою своєрідний первісний стиль, з плоскими глиняними покрівлями та старовинною мечеттю..[13]
У 1944 році практично всі жителі села були депортовані, а в вересні цього ж року в район було переселено 2469 сімей зі Ставропольского та Краснодарського країв РСФСР. В 1945 році село було перейменовано на Лагерне, а в 1960-х — на Сонячна Долина.
2003 року у селі побудована мечеть Коз Джамісі.
Промисловість
ред.У селі розташовано винзавод, що працює під торговою маркою «Сонячна долина». Гордість місцевих виноробів — червоне десертне вино «Чорний доктор», при виробництві якого використовуються місцеві автентичні сорти винограду. Обсяг виробництва обмежений кількістю місцевої сировини.
Джерела
ред.- Сонячна Долина на сайті Верховної Ради України(укр.)
- Сонячна Долина на картах
- Солнечнодолинский сельсовет[недоступне посилання з липня 2019]
- Карта территории Судакского горсовета
- Солнечная Долина — Страна Солнца (фото, видео, карта)
- Подорож невідомим Кримом — Український інститут національної пам'яті — 2020
Примітки
ред.- ↑ також Ко́зи, до 1960-х — Лагерне
- ↑ Basileus (7 травня 2016). Майко В. В., Джанов А. В. Археологические памятники Судакского региона Республики Крым. – Симферополь: Ариал, 2015. – 448 с. Василевс. Українська візантиністика (укр.). Процитовано 15 листопада 2024.
- ↑ Том 38 (1905) :: ИТУАК :: BIBLIOTHECA CHERSONESSITANA. www.library.chersonesos.org. Процитовано 15 листопада 2024.
- ↑ Том 57 (1920) :: ИТУАК :: BIBLIOTHECA CHERSONESSITANA. library.chersonesos.org. Процитовано 15 листопада 2024.
- ↑ Джанов, Alexander Dzhanov. Казалии Солдайи и Готии по данным книг массарии Каффы (История и археология Крыма В. 5 2017) Casalia Soldaye et Gotie in cartulariis massarie Caffe. Процитовано 15 листопада 2024.
- ↑ История Генуэзских поселений в Крыму: Мурзакевич Николай — Алфавитный каталог — Электронная библиотека Руниверс. runivers.ru. Процитовано 15 листопада 2024.
- ↑ Османский реестр земельных владений Южного Крыма 1680-х годов. Выпуск 3-ий: перевод (2021). www.avetruthbooks.com. Процитовано 15 листопада 2024.
- ↑ Пётр Симон Паллас. Наблюдения, сделанные во время путешествия по южным наместничествам Русского государства. 1999. imwerden.de (рос.). Процитовано 15 листопада 2024.
- ↑ Совхоз-завод "Солнечная долина". www.crimea-kvn.ru. Процитовано 15 листопада 2024.
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | Вып. 41 : Таврическая губерния. - 1865. elib.shpl.ru. Процитовано 15 листопада 2024.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-217. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Файл:Список населенных пунктов Крымской АССР.pdf — Википедия (PDF). commons.wikimedia.org (рос.). Процитовано 15 листопада 2024.
- ↑ И.И. Пузанов. «Крым: Путеводитель» :: Часть II. Справочная :: V. Восточный Крым :: 22. От Феодосии до Судака. krimoved-library.ru. Процитовано 15 листопада 2024.