Варлаам (Соловій)

Соловій Віктор Сильвестрович (архієпископ Варлаам (Соловій), світське ім'я Віктор) (29 листопада 1891 — 31 січня 1966) — український громадсько-політичний і церковний діяч, архієпископ УАПЦ в Австралії.

Варлаам
Архієпископ
Церква:	УАПЦ
Діяльність:	архієпископ
Ім'я при народженні:	Віктор Сильвестрович Соловій
Народження:	29 листопада 1891(1891-11-29) Киріївка, Сосницький район, Чернігівська область
Смерть:	31 січня 1966(1966-01-31) (74 роки) Сідней, Австралія
Похований:	Цвинтар «Руквуд»
Нагороди:
Поручник «Воєнний хрест» (УНР)
Варлаам у Вікісховищі

Життєпис

Народився в селі Киріївка, Сосницького повіту Чернігівської губернії.

Закінчив Новгород-Сіверську духовну школу та Чернігівську духовну семінарію і 1914 Варшавський університет (право).

Працював судовим аплікантом у Москві (1914—1915), у Першій світовій війні служив офіцером-артилеристом у російської армії. 1917 став головою Української Військової Громади в Москві, мировий суддя у Чернігові.

1918 за часів УНР — секретар Генерального Суду України, пізніше 1919 сотником артилерійського корпусу Січових Стрільців і командиром батареї в УГА. 1920 Соловій став керівником правничого відділу канцелярії головного отамана Симона Петлюри, його правним дорадником на еміграції у Польщі.

У 1923—1931 займався церковною громадською і кооперативною діяльністю на Волині і Поліссі (в Бересті). Член митрополичої ради Православної Церкви в Польщі. У 1930-их років виселений з Полісся, працював у польському судівництві й одночасно був співробітником Українського Наукового Інституту у Варшаві в ділянці церковного права та рад. законодавства.

Під час Другої світової війни провів на Підляшші й Холмщині, де займав становища правного дорадника митрополита Іларіона (Огієнка). Працював викладачем Холмської духовної семінарії (1939—1944).

З 1944 на еміграції в Німеччині. У 1947—1950 був державним секретарем уряду УНР на вигнанні, керівником ресорту юстиції і членом Виконавчого Органу УНРади.

До Австралії Соловій переїхав 1950. Поселився у Сіднеї і працював на фабриці, він одразу включився в організацію українською громадою і церковного життя. У 1951—1952 голова Об'єднання Українців у Австралії (тепер СУОА, увійшов до складу вищого церковного управління УАПЦ на Австралію. Обраний 1-им собором УАПЦ в Австралії (1953) кандидатом на єпископа у Австралії, після смерті архієпископа Іоана (Данилюка). 1954 рукоположений на священика УАПЦ у Сіднеї. Хіротонізований 1958 у Чикаго митрополитом Іваном Теодоровичем на єпископа з титулом Чернігівського, став правлячим єпископом митрополичої єпархії УАПЦ в Австралії і Новій Зеландії з осередком (від 1959) у Мельбурні.

1965 піднесений до сану архієпископа, очолив єдину УАПЦ в Австралії (після злиття т. зв. об'єднаної та митрополичої єпархій). Похований на українській православній секції цвинтаря Руквуд в Сіднеї.

Сім'я

Дружина — Валентина Танашевич (1907—1944). Діти: Богдан (нар. 1931) та Ярослав (нар. 1936).

Література

• Енциклопедія української діяспори / гол. ред. Василь Маркусь ; Наукове Товариство ім. Шевченка, Національна академія наук України. — К. : ІНТЕЛ, 1995. — Т. 4 : Австралія, Азія, Африка. — ISBN 978-5-7702-1069-9. ст. 180
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.