Соленик Карпо Трохимович
Карпо Трохимович Соленик (26 травня (7 червня) 1811, Лепель — 7 (19) жовтня 1851, Харків) — український актор-комік, майстер імпровізації, один із засновників українського реалістичного театру.
| Соленик Карпо Трохимович | |
|---|---|
| Народився |
26 травня (7 червня) 1811 Лепель (Білорусь) |
| Помер |
7 (19) жовтня 1851 (40 років) Харків |
| Поховання | 13-е міське кладовище |
| Країна |
 Російська імперія |
| Національність | українець |
| Діяльність | актор-комік |
| Галузь | акторське мистецтво[1] |
| Alma mater | Віленський університет |
| Знання мов | російська[1] і українська[1] |
| Роки активності | з 1830-ті |
Життєпис ред.
Народився у місті Лепелі (Білорусь) 26 травня за старим стилем (7 червня — за новим) 1811 року.[2]
Рід його був дворянський — прадід Солеників 1821 року був визнаний за дворянина, і рід його був записаний до шостої частини дворянської родословної книжки Білорусько-Могилівської губернії, ідучи вгору до шостого покоління. Батько був повітовим землеміром. За дитячі роки Соленика нічого невідомо. Вісімнадцяти років він вступив до Віленського університету; скільки часу він саме там учився, невідомо, але, мабуть, недовго. Курсу він не закінчив з невідомих причин.[3]
З 1831 в Україні, працював у Харкові суфлером у трупі І. Штейна, з 1832 як актор.
З 1835 з трупою Л. Млотковського гастролював містами України. Двічі відмовився від пропозиції перейти на російську імператорську сцену й залишився в Україні, виступаючи переважно у Харкові й Одесі.
Соленик грав з успіхом у світовому (в п'єсах В. Шекспіра, Ф. Шіллера, в комедіях Ж. Б. Мольєра) і російському (Хлестаков, Бобчинський, Осип у «Ревізорі» М. Гоголя) репертуарі, проте вершиною акторської майстерности, що принесла йому славу, були ролі в українських п'єсах. Він не мав суперників у ролях Стецька, Потапа, Шельменка («Сватання на Гончарівці», «Бой-жінка», «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка), Виборного, Возного і особливо чумака Чупруна («Наталка-Полтавка», «Москаль-Чарівник» І. Котляревського), в яких за оцінкою глядачів (у тому числі й Т. Шевченка) був кращий за М. Щепкіна.
Т. Г. Шевченко, який любив і поважав Щепкіна, в 1857 році зізнавався, що Соленик у ролі Чупруна йому більш природний і вишуканий, ніж Щепкін (Щоденник, с. 112). Думка про запрошення Соленика на петербузьку сцену з'явилась у Гоголя у зв'язку з підготовкою постановки «Ревізора».[4]
У 1837 під час перебування у Вознесенську Імператора Миколи І, Соленик грав там у трупі Є. Єрохіна разом з Щепкіним, і його успіх був не меншим ніж успіх у той постанові Щепкіна.[5]
Гострий комізм Соленик часто поєднував з патетикою, підіймаючи деякі водевільні образи до драматичного звучання (Руперт у «Шила в мішку не затаїш» М. Некрасова), а здібністю імпровізувати нерідко здобував успіх у п'єсах другорядних авторів.
Василь Василько про нього писав так: «Особливо уславився своїми талановитими імпровізаціями „перший український актор“ Карпо Соленик (1811—1851), сучасник і достойний „конкурент“ самого Щепкіна. Соленик був освіченою і культурною людиною, талановитим, розумним, дотепним актором. Його імпровізації не мали нічого спільного з дешевою буфонністю та фарсовою примітивністю. Всі додавання від себе артист робив у характері дійової особи, відповідно до змісту події, психологічно умотивовано і до того ж — правдиво, щиро, легко, невимушено.»[6]
Соленик помер від сухот у Харкові, там і був похований на першому міському цвинтарі (зараз Молодіжний парк на Пушкінській), перепохований на 13 цвинтарі. За іншими даними — помер в Одесі.[5]
Примітки ред.
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Український театр. — 1985, № 1, — с. 72
- ↑ Кисіль О. Укр. актор Карпо Соленик (1811—51). Життя і творчість. — Харків, 1928
- ↑ Гоголь Н. В. Комментарии к письмам. — Москва: Директ-Медиа 2014. — с. 143
- ↑ а б Соленик, Карп Трофимович // Большая биографическая энциклопедия(рос.)
- ↑ Василько, Василь Степанович. Ф. В. Левицький: нарис про життя і творчість — Київ, 1958. — с. 97
Література ред.
- Пилипчук Р. Невідомі сторінки біографії Карпа Соленика // Український театр. — К.: Мистецтво, 1985. — № 1. — с. 29.
- Дібровенко М. Карпо Соленик. Життя й діяльність. — Київ, 1951;
- Грін А. Карпо Трохимович Солєник. — Київ, 1963.
- Богдан Жолдак про Карпа Соленика, Йосипа Тимченка, Івана Піддубного, Юрія Кондратюка, Миколу Лукаша / Б. Жолдак. — К.: Грані-Т, 2009. — 125 — с. — (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-465-256-5
- Юрий Манн. Карпо Соленик: «Решительно комический талант». — М.: «Новое литературное обозрение», 2018. — 184 с. — ISBN 978-5-4448-0770-5.
Джерела ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Прес-центр[недоступне посилання з липня 2019]
- Природніший і витонченіший незрівняного Щепкіна
Посилання ред.
- Соленик Карпо Трохимович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 888-889.
- Соленик Карпо Трохимович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Соленик Карпо // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1798-1799. — 1000 екз.
|
Це незавершена стаття про українського актора чи акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |