Відкрити головне меню

Соколі́вка — село в Україні, в Жидачівському районі Львівської області. Населення становить 58 осіб (станом на 01.01.2017 рік). Орган місцевого самоврядування — Соколівська сільська рада.

село Соколівка
Костел Святої Трійці. Соколівка.jpg
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Жидачівський район
Рада/громада Соколівська сільська рада
Код КОАТУУ 4621588501
Основні дані
Населення 58 (станом на 01.01.2017 рік)
Площа 0,66 км²
Густота населення 151,52 осіб/км²
Поштовий індекс 81713[1]
Телефонний код +380 3239
Географічні дані
Географічні координати 49°34′04″ пн. ш. 24°18′27″ сх. д. / 49.56778° пн. ш. 24.30750° сх. д. / 49.56778; 24.30750Координати: 49°34′04″ пн. ш. 24°18′27″ сх. д. / 49.56778° пн. ш. 24.30750° сх. д. / 49.56778; 24.30750
Середня висота
над рівнем моря
291 м
Місцева влада
Адреса ради 81713, Львівська обл., Жидачівський р-н, с. Соколівка, вул. Миру, 6, тел. 61-4-90
Карта
Соколівка. Карта розташування: Україна
Соколівка
Соколівка
Соколівка. Карта розташування: Львівська область
Соколівка
Соколівка
Мапа

Соколівка у Вікісховищі?

Зміст

Походження назви селаРедагувати

Ще сім тисяч років тому у наших предків був міф про Першобога-Птицю Сокола-Рода. Тож птах сокіл у нас здавна був тотемом. Недаремно ж сокіл як світотворча сила оспівується у наших обрядових піснях сонцепоклонницького походження. Як тотемізм сокіл виступає і в багатьох українських весільних піснях і піснях молодіжного циклу: «Соколонько прилітає, на тій лелії сідає. Срібний перстень тримає… Треба пані дати, що має до шлюбу ставати». Про надзвичайну увагу до сокола-тотема говорить близько півсотні назв сучасних українських поселень та майже тридцять назв річок.

Історія селаРедагувати

 
Соколівка, костел та кам'яні оборонні мури (червоне позначення) на австрійській мапі фон Міга XVIII століття. Видно костел, плебанію і будівлі навколо костелу та кам'яні мури навколо села.[2]

Перша письмова згадка датується 1389 роком. Посідачем чи власником села був руський боярин Бенко (Бенько, Бенедикту) з Кухар.[3]

Кільканадцять разів перепродувана, Сенява у XVI ст. стала власністю Миколая Сенявського. Найбільші власники галицьких земель Сенявські були відомі як польська магнатська родина східного польського пограниччя з села Сенява, що біля Ярослава. В честь родинного села, чи прізвища, такою ж назвою — «Сенява», було названо і одно з сіл Бібреччини — сьогоднішнє село Соколівка. Але назва не прижилася, хоч присілок Соколівки дотепер називається «Сенів». Найцікавіше, що з половини XVI і аж до початку XIX ст. Сенява-Соколівка мала статус міста. Про колишню велич Соколівки нагадує лише старий, майже зруйнований костел Святої Трійці.

Костел Святої ТрійціРедагувати

Римсько-католицька парафія вперше згадується 1593 року, хоча формально була закладена 02.03.1594 року. Її фундаторками були доньки Олександра Сенявського, дідички — сондецька каштелянка Анна Стадніцька та Зофія Олесніцька.[4] Приблизно тоді побудували костел Святої Трійці. Костел був оточений мурами та баштами з бійницями і виконував оборонну функцію. Свого часу інтер'єр храму був прикрашений розписами Кацпера Вільжинського та скульптурами святих (деякі з них зберігаються у фондосховищі Олеському замку). За свою історію він потерпів від нападів козаків, пожеж, конфіскацій австро-угорського уряду та руйнацій Світових воєн. 06.03.1944 року за іншими даними (07.03.1944 року) повстанці напали на Соколівку і Ходорківці. Із соколівського костелу вони забрали частину майна, решту знайдених речей спалили в захристі. Костел горів до опівдня 08.03.1944 року [5].

ФотогалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Жидачівський район
  2. Соколівка на мапі 18ст. 
  3. Володимир Пшик. Петро — перший жидачівський воєвода та його найближча родина / Жидачів // Галицька брама.— Львів, № 3-4 (51-52) за березень-квітень 1999. — 24 с. — С. 6-7.
  4. Sokołówka, wś… S. 35
  5. Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego: W 23 t. T. 11, cz. I. ─ Krakow: Międzynarodowe Centrum Kultury, 2003. ─ 415 str.: 612 il.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати