Соколовська Олена Рабігівна

Олена Соколовська
Загальна інформація
Громадянство	СРСР
Народження	5 жовтня 1961 (62 роки); м. Свердловськ, РРФСР, СРСР
Зріст	181 см
Вага	80 кг
Alma mater	Південноукраїнський національний педагогічний університет імені Костянтина Ушинського
Спорт
Вид спорту	волейбол
Спортивне звання	Заслужений майстер спорту СРСР
Клуб	1977—1982 «Уралочка» (Свердловськ); 1982—1989 «МедІн» (Одеса); 1989—1993 різні команди Фінляндії; 1993—1994 «Динамо-Джінестра» (Одеса); 1994—1995 «Поліце» (Польща); 1996—2000 різні команди Європи; 2002—2003 «Хімік»
Нац. збірна	СРСР
Участь і здобутки
Тренує	2006—2012 ВК «Джінестра»
Нагороди
	;
Волейбол
Представник СРСР
Олімпійські ігри
Кубок світу
Чемпіонат Європи

Олена Рабігівна Соколовська (до 1981 — Ахамінова; нар. 5 жовтня 1961, м. Свердловськ, РРФСР) — радянська та українська волейболістка. Заслужений майстер спорту СРСР (1980). Нападниця. Володіла надпотужним нападаючим ударом; атакувала переважно із зони «4».

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Соколовська.

Життєпис ред.

Батько Олени — майстер спорту з волейболу і уродженець Малої Кабарди Рабіг Ахамінов — познайомився з матір'ю своїх майбутніх доньок під час служби в армії у Свердловську. Після демобілізації молоді люди одружилися. Майбутня мама дівчаток Олени й Ірини Інеса Квашніна також була майстром спорту, але з баскетболу. Місцем постійного проживання сім'я Ахамінових вибрала Свердловськ, знаменитий своїм жіночим волейбольним клубом «Уралочка». Старша дочка Олена почала займатися волейболом у дитячій юнацькій спортивній школі клубу 1973 року в тренера Юрія Філімонова.^[1]

У чемпіонатах СРСР виступала за команди: 1977—1982 — «Уралочка» (Свердловськ), 1982—1989 — «МедІн» (Одеса). Чемпіонка СРСР 1978—1982, срібна (1983) і бронзова (1984) призерка союзних першостей. Володарка Кубка СРСР 1983. Срібна (1979) і бронзова (1983) призерка Спартакіад народів СРСР (у складі збірних РСФСР 1979 року і Української РСР 1983 року). Переможниця Кубка європейських чемпіонів 1981 і 1982. Володарка Кубка володарів кубків ЄКВ 1983.

У складі збірної СРСР в офіційних змагання виступала у 1979—1983 роках. В її складі стала олімпійською чемпіонкою 1980, бронзовою призеркою Кубка світу 1981, чемпіонкою Європи 1979, срібною призеркою європейських першостей 1981 і 1983, учасницею чемпіонату світу 1982.

У 1989—1993 роках виступала за команди Фінляндії, у 1993—1994 — «Динамо-Джінестра» (Одеса, Україна), 1994—1995 — «Поліце» (Польща), 2-га половина 1990-х — команди європейських країн, 2002—2003 — «Хімік» (Южне, Україна).

Із серпня 2006 року — головна тренерка ВК «Джінестра» (Одеса). Як тренерка: срібна призерка чемпіонату України (2006—07, 2007—08, 2009—10, 2010—11), володарка Кубка України (2009—10, 20010—11).

2013—2015 рр. — начальник управління фізкультури і спорту Одеської міської ради, змінивши на цій посаді футболіста Ігоря Бєланова.

Одна з найкращих волейболісток Одеси ХХ століття.

Нагороди ред.

Медаль «За трудову доблесть».

Заслужений майстер спорту СРСР (1980).

Примітки ред.

↑ https://goryankakbr.ru/node/864 [Архівовано 2019-10-17 у Wayback Machine.] «Атаковала на любом отрезке сетки…» (рос.)

Джерела ред.

Олена СОКОЛОВСЬКА: «Із Сверловська до Одеси вирвалася наче з концтабору!» (Частина перша). http://fvu.in.ua. 5 квітня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.
Олена СОКОЛОВСЬКА: «Із Сверловська до Одеси вирвалася наче з концтабору!» (Частина друга). http://fvu.in.ua. 5 квітня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.
Профіль на сайті ВК «Джінестра» (рос.)
Інтерв'ю інформаційному агентству «Репортер» (рос.)
Профіль на Sports-reference.com (англ.)

Література ред.

Волейбол. Энциклопедия / Сост. В. Л. Свиридов, О. С. Чехов. — Томск : Компания «Янсон», 2001. (рос.)

[1] ttps://goryankakbr.ru/node/864 [Архівовано 2019-10-17 у Wayback Machine.] «Атаковала на любом отрезке сетки…» (рос.)

[1]