Соколове (Чугуївський район)

село Соколове
	Герб
	Музей бойового братерстваМузей бойового братерства
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Чугуївський район
Громада	Зміївська міська громада
Код КАТОТТГ	UA63140030500024398
Облікова картка	Соколове
Основні дані
Засноване	1660
Населення	1464
Площа	3,172 км²
Густота населення	461,54 осіб/км²
Поштовий індекс	63420
Телефонний код	+380 5747
Географічні дані
Географічні координати	49°42′51″ пн. ш. 36°11′35″ сх. д. / 49.71417° пн. ш. 36.19306° сх. д.Координати: 49°42′51″ пн. ш. 36°11′35″ сх. д. / 49.71417° пн. ш. 36.19306° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	93 м
Водойми	р. Мжа
Відстань до; районного центру	12 км
Відстань до; залізничної станції	6 км
Місцева влада
Адреса ради	63404, Харківська обл., Чугуївський р-н, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 16
Карта
	Соколове
	Соколове
Мапа
	Соколове у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Соколове.

Соколо́ве (до 23 серпня 1971 — Соколів) — село в Україні, у Зміївській міській громаді Чугуївського району Харківської області. Населення становить 1464 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Соколівська сільська рада. До Соколівської сільської ради входили також такі селища як Бірочок, Вилівка, Глибока Долина та Гришківка

Географія ред.

Село Соколове лежить на правому березі річки Мжа, вище місця впадання в неї річки Велика Вилівка. Русло річки звивисте, утворює багато лиманів і заболочених озер, зокрема озера Колода, Хворостанне, Комарова Яма. Вище за течією на відстані 5 км лежить село Колісники, нижче за течією на відстані 5 км — село Водяхівка, на протилежному березі — село Миргороди. За 6 км розташовані залізничні станції Платформа 16 км і Спасів Скит. Через село проходить автомобільна дорога Т 2112.

Герб ред.

Герб являє собою геральдичний французький щит, горизонтально поділений навпіл. Кольори цих частин збігаються з кольорами прапора України. У верхній частині зображено сокола як символ села. У нижній частині зображені схрещені козацькі шаблі як символ козацького минулого села, яке було сотенним містечком Соколівської сотні Харківського слобідського козацького полку.

Історія ред.

Вулиця Отакара Яроша. Церква Успіння пресвятої Богородиці

Село засноване в 1660 році;
Не пізніше 1660 — у Соколові побудована перша церква^[1];
З другої половини XVII століття до 1765 року Соколове — сотенний центр Харківського козацького слобідського полку. Містечко мало власну ратушу і власну символіку (печатку з зображенням хреста);
1682 — Соколівським сотником був Іван Петровський;
В 1714, 1718, 1719 роках Соколове потерпало від нападів ватаг запорожців;
1717 — Соколове, та його мешканці, зазнали шкоди від харцизів;
1732 — Соколівським сотником був Іван Миколайович Жуков. Його ж брат Григорій Миколайович був священником в Успенській церкві;
З 1765 року Соколове увійшов до складу Мереф'янського комісарства;
За даними на 1779 рік Соколове — військова слобода Харківського повіту Харківського намісництва, що мала 1118 осіб населення (1017 «військових обивателів» і 101 «власницького підданого»);
1825 — за кошт парафіян, побудована нова кам'яна Архангело-Михайлівська (Архангельська) церква^[1];
1831 — за кошт парафіян, побудована нова кам'яна Успенська церква^[1];
За даними на 1864 рік у казенному селі Зміївської волості Зміївського повіту мешкало 2965 осіб (1479 чоловічої статі та 1486 — жіночої), налічувалось 369 дворових господарств, існували 2 православні церкви, відбувалось 3 ярмарки на рік^[2];
Станом на 1914 рік село було центром окремої Соколівської волості, кількість мешканців села зросла до 4900 осіб^[3];
Парафіян у Лимані було:
- 1730 рік — 780 чоловік., 712 жінок;
- 1750 рік — 862 чоловік., 795 жінок;
- 1770 рік — 1093 чоловік., 1077 жінок;
- 1790 рік — 1399 чоловік., 1331 жінок;
- 1810 рік — 1647 чоловік., 1582 жінок;
- 1830 рік — 1592 чоловік., 1656 жінок;
- 1850 рік — 1459 чоловік., 1558 жінок;
В 1917 році в Соколове виникла місцева організація РСДРП, головою якої був обраний Іван Грінчин^[4].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Соколовому та Вилівці — 228 людей^[5].
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Зміївської міської громади.^[6]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Зміївського району, село увійшло до складу Чугуївського району Харківської області^[7].

Битва біля села Соколове ред.

У боях за оборону села проти німецько-нацистських військ прийняв бойове хрещення 1-й батальйон чехословацької армії. 8 березня — 9 березня 1943 року батальйон спільно з радянськими військами відбивав численні атаки танків і піхоти ворога. В ході бою було знищено близько 300 солдатів і офіцерів противника, 19 танків і 6 бронетранспортерів. Втрати батальйону склали 112 бійців і командирів загиблими, 106 — пораненими, зазнали втрат також радянські частини, що билися разом з чехословаками.
За мужність і героїзм 84 бійця батальйону були нагороджені радянськими орденами і медалями. Поручнику Отакару Ярошу першому із іноземних громадян було присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно). Ще 87 бійців отримали чехословацькі ордени і медалі^[8].

Економіка ред.

Молочнотоварна ферма.
Мисливське господарство.
Теплиці.
Виробництво будівельних матеріалів.
Виробництво деревної гранули.

Об'єкти соціальної сфери ред.

Школа.
Будинок культури.
Музей бойового братерства.
Храм Успіння Пресвятої Богородиці. Настоятель - протоієрей Михайло Шульга^[9]

Відомі люди ред.

Уродженцями села є:

Воронько Олександр Григорович (1917—1997) — льотчик-винищувач, Герой Радянського Союзу.
Геращенко Володимир Федорович (1924—2002) — український художник театру.
Голубєва Зінаїда Сергіївна (1924—2011) — український літературознавець та критик, доктор філологічних наук, заслужений професор Харківського університету.
Міщенко Іван Васильович (1922—1987) — командир взводу, Герой Радянського Союзу.

Галерея ред.

Братська могила радянських і чехословацьких воїнів
Пам'ятний знак, біля музею
Пам'ятний знак, присвячений загиблим односельцям. Ліворуч від стіни розміщуються погруддя (на світлині погруддя Міщенка І. В.
Пам'ятний знак, присвячений загиблим односельцям. Оборотна сторона, з натуралістичною мапою Битви біля села Соколове (березень 1943)
Дорожний вказівник, на автошляху з боку Водяхівки

Див. також ред.

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Харківська область

Примітки ред.

↑ ^а ^б ^в Гумілевський Д. Г. (Филарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859.
↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 1629)(рос. дореф.)
↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
↑ Исторический архив, 1956, с. 57.
↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 793—798 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 12 грудня 2015.
↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 листопада 2022.
↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
↑ Гафт А. Ю. Соколів / А. Ю. Гафт, О. М. Куц // Історія міст і сіл Української РСР : В 26 томах / Гол. ред. П. Т. Тронько. – К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1967. – Т. 21 : Харківська область. – С. 483–492.
↑ Свято-Успенский храм, с. Соколово. Изюмская епархия - Официальный сайт (ru-RU) . 26 липня 2016. Процитовано 13 лютого 2024.

Джерела ред.

Історія міст і сіл Української РСР : В 26 томах / Гол. ред. П. Т. Тронько. – К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1967. – Т. 21 : Харківська область. – С. 483–492.
Адреса местных организаций РСДРП : [рос.] // Исторический архив. — 1956. — № 6. — С. 36—66. — ISSN 0869-6322.
Погода в селі Соколове