Соколенко Андрій Аполлінарійович
Андрі́й Аполліна́рійович Соколе́нко (31 серпня 1973 — 17 травня 2015) — полковник Міністерства внутрішніх справ України. Герой України.
| Соколенко Андрій Аполлінарійович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Полковник | |||||
 | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження |
31 серпня 1973 Запоріжжя, Українська РСР, СРСР | ||||
| Смерть |
17 травня 2015 (41 рік) Амвросіївський район, Донецька область, Україна | ||||
| Поховання | Личаківський цвинтар[1] | ||||
| Громадянство |
 Україна | ||||
| Alma Mater | Національна академія Національної гвардії України | ||||
| Військова служба | |||||
| Приналежність |
Україна | ||||
| Вид ЗС |
 Національна гвардія | ||||
| Формування | 2-га окрема Галицька бригада | ||||
| Війни / битви | Війна на сході України | ||||
| Командування | |||||
 | |||||
| Нагороди та відзнаки | |||||
| |||||
 Соколенко Андрій Аполлінарійович у Вікісховищі | |||||
Життєпис ред.
Народився 1973 року у місті Запоріжжя. 1994 року закінчив Харківське вище військове училище Національної гвардії України. З 2002 року — в 2-й окремій Галицькій бригаді, згодом — заступник командира військової частини з тилу — начальник тилу.
У військовій частині в зоні бойових дій відповідав за логістику. 17 травня 2015-го загинув внаслідок підриву на фугасі автомобіля УАЗ, що рухався ґрунтовою дорогою до села Троїцьке Попаснянського району. У автомобілі військовики та волонтери розвозили гуманітарну допомогу на передову лінію. Тоді ж загинули молодший сержант Іван Попіль, волонтери Володимир Богданович Боднар (організація «Варта-1») та Геннадій Євдокименко, вижив тільки волонтер Андрій Романчак (з опіками 70 % поверхні тіла). Це була четверта ротація полковника Соколенка.
Залишилися батьки — мама Валентина Олексіївна, батько — полковник у відставці Аполлінарій Григорович Соколенко, старший брат Сергій, служив полковником у кримському територіальному командуванні ВВ МВСУ, дружина Ірина та 15-річна донька Аліна.
20 травня 2015-го похований з військовими почестями у місті Львів, на Личаківському цвинтарі.
Нагороди ред.
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (9 травня 2019, посмертно) — за виняткову особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[2]
- Орден «За мужність» III ст. (27 червня 2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3]
- Медаль «За військову службу Україні» (25 березня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[4]
- Медаль «За бездоганну службу» III ст. (4 вересня 2009) — за вагомий особистий внесок у зміцнення законності та правопорядку, зразкове виконання військового і службового обов'язку щодо захисту конституційних прав і свобод громадян та з нагоди 70-річчя створення військової частини 3002[5]
Примітки ред.
- ↑ а б Загайська Р. Й. Вітер в долонях — Львів: 2017. — С. 39. — 416 с.
- ↑ Указ Президента України від 9 травня 2019 року № 206/2019 «Про присвоєння А. Соколенку звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 27 червня 2015 року № 365/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 25 березня 2015 року № 176/2015 «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців Національної гвардії України»
- ↑ Указ Президента України від 4 вересня 2009 року № 710/2009 «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців військової частини 3002 управління Західного територіального командування внутрішніх військ МВС України»
Джерела ред.
- Соколенко Андрій Аполінарійович
- Три чверті віку полковника Аполлінарія Соколенка
- Соколенко Андрій Аполлінарійович // Сайт «Герої України»
| Попередник: | Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка» № 187 9 травня 2019 |
Наступник: |
| Момот Ігор Федорович | Гончаренко Дмитро Валерійович |