Відкрити головне меню

Емлен Володимирович Соботович (25 листопада 1927, місто Ленінград — 10 березня 2013, місто Київ) — вчений-геохімік, космохімік, радіогеохімік і радіоеколог – фундатор ізотопно-геохімічних методів досліджень літосфери, гідросфери, біосфери і космічних об'єктів. Академік НАН України. Директор Інституту геохімії навколишнього середовища НАН та МНС України.

Зміст

РодинаРедагувати

Народився в родині військовослужбовця.

ОсвітаРедагувати

  • У 1948 році закінчив Ростовське-на-Дону морехідне училище.
  • З 1949 до 1954 року навчався на хімічному факультеті Ленінградського держуніверситету.

Академічні званняРедагувати

  • Кандидат хімічних наук (1958),
  • доктор геолого-мінералогічних наук (1967),
  • професор (1971),
  • член-кореспондент НАН України (1988),
  • академік НАН України (1992).

Кар'єраРедагувати

  • З 1954 до 1967 року Е.В.Соботович пройшов шлях від аспіранта до старшого наукового співробітника і виконуючого обов'язки завідувача лабораторії Радієвого інституту АН СРСР. Тут він захистив кандидатську дисертацію за фахом "радіохімія" і докторську дисертацію на тему "Космохімія і геохімія ізотопів свинцю".
  • На пропозицію директора Інституту геохімії і фізики мінералів АН УРСР академіка М. П. Семененка у 1969 році Е. В. Соботович перейшов працювати в Київ заввідділом ядерної геохімії та космохімії.
  • Організатор і керівник Відділення радіогеохімії навколишнього середовища – заступник директора з наукової роботи Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення НАН України (1991-1995),
  • директор Державного наукового центру радіогеохімії навколишнього середовища НАН та МНС України (1995-2001),
  • директор Інституту геохімії навколишнього середовища НАН та МНС України (від 2001).

З перших днів аварії на Чорнобильській АЕС Е.В.Соботович брав активну участь в ліквідації її наслідків. Безпосередньо керував в зоні ЧАЕС науковими роботами і експериментами по зменшенню виносу радіоактивних речовин у Дніпро й вивченню міграції радіонуклідів. Все це дозволило йому зайняти достойне місце в когорті видатних вчених, які збагатили науку фундаментальними працями.

У 1991 році відділ ядерної геохімії і космохімії, очолюваний Е.В.Соботовичем, реорганізовується у Відділення радіогеохімії навколишнього середовища. У 1995 році на базі цього відділення та Відділення металогенії ІГМР створюється Державний науковий центр радіогеохімії навколишнього середовища НАН та МНС України, який у 2001 році перейменований в Інститут геохімії навколишнього середовища НАН та МНС України.

Наукові праціРедагувати

  • У 1970 році вийшла в світ перша його монографія "Изотопы свинца в геохимии и космохимии".

Наступні його численні праці,

  • "Изотопно-геохимические методы оценки степени взаимосвязи подземных и поверхностных вод" (1977),
  • "Справочник по изотопной геохимии" (1982),
  • "Ранняя история Земли" (1973, 1984),
  • "Физические и физико-химические методы анализа при геохимических исследованиях" (1986).

Вивчав ізотопний, хімічний і мінеральний склад та структурні особливості космічного пилу, метеоритів, місячного "ґрунту", астроблем, зразків видозмінених порід під впливом тунгуського феномена. Одержані дані вчений інтерпретує з погляду еволюції космічної речовини, походження планет Сонячної системи, зоряного нуклеосинтезу. В процесі досліджень з'явилися праці:

  • “Изотопная космохимия” (1974),
  • “Космическое вещество в земной коре" (1976),
  • "Космическое вещество в океанических осадках и ледниковых покровах" (1978),
  • ”Вещество метеоритов” (1984),
  • ”Происхождение метеоритов” (1985),
  • "Метеориты Украины" (1987) та інші

Е. В. Соботович розробив і впровадив у науку і геологічну практику досить надійні методи ядерної геохімії. Широко застосовується розроблений ним принципово новий метод свинцево-ізохронного датування гірських порід і космічних утворень (1963-1967). Зокрема, в Україні в 1961 році вперше було знайдено гранітоїди віком 3 млрд років. Вперше у світі для деяких геологічних утворень було отримано вік понад 4 млрд років (Алдан, Антарктида).

Велике наукове і практичне значення мають роботи Е.В.Соботовича в галузі охорони навколишнього середовища, зокрема деякі аспекти ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи містять у собі:

  • Брошура “Ядерная энергетика и окружающая среда (1988)“
  • монографії “Геохимия техногенеза“, ”Радиогеохимия в зоне влияния Чернобыльской АЭС” (1992),
  • розділи в монографії ”Чернобыльская катастрофа” (1995), ”Геохимия техногенных радионуклидов” (2002)

Надалі основні напрями його діяльності були пов'язані з трьома проблемами:

  • реабілітація забруднених територій;
  • радіогеохімія;
  • поводження з радіоактивними відходами.

Перелік його наукових робіт нараховує близько 600 найменувань. Під редакцією Е.В.Соботовича в Інституті видається “Збірник наукових праць ІГНС”, він є членом редколегій багатьох наукових журналів і відповідальним редактором багатьох монографій.

ПедагогРедагувати

Безпосередньо під його керівництвом підготовлено 4 доктори і більше 25 кандидатів наук. Також він очолює кваліфікаційну раду за фахом "екологічна безпека”; геологічні науки.

ВідзнакиРедагувати

  • Заслужений діяч науки і техніки України (1986).

Нагороджений:

  • Орденом "За заслуги" III ступеня (1997)
  • почесним знаком МНС України (1997) за активну діяльність з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;
  • почесним знаком Держкомгеології за заслуги у розвідці надр України (1998),
  • численними урядовими та відомчими подяками, значками та грамотами.

У 2000 році одержав державну премію за дослідження Світового океану.

ПосиланняРедагувати