Собор єпископів Української православної церкви (Московського патріархату) (2014)

Собор єпископів УПЦ МП (2014) — собор, скликаний 13 серпня 2014 року згідно з ухвалою Синоду УПЦ МП від 7 липня 2014 року для обрання керівника огранізації — Митрополита Київського і всієї України за версією РПЦ[1].

Причини ред.

5 липня 2014 року у віці 78 років та на 23 році керівництва РПЦвУ помер керівник організації Володимир Сабодан.

Вибори ред.

Рішенням собору було обрано митрополита УПЦ МП Чернівецького і Буковинського Онуфрія Березовського. За нього віддали голоси 48 єпископів РПЦвУ.

Після першого туру голоси лідерів розподілилися наступним чином: митрополит Чернівецький і Буковинський Онуфрій — 36, митрополит Бориспільський і Броварський Антоній — 24, митрополит Вінницький і Барський Симеон — 9[2].

Оцінка результатів собору ред.

  Для нас дуже прикро, що не патріот України став предстоятелем Української православної церкви Московського патріархату. Чому прикро і чому ми вважаємо, що він не патріот, – тому що він противник входження України асоційованим членом у Європейський Союз. Він був противником автокефалії Української православної церкви у 1992 році, він не засудив агресію Росії у Криму і не засуджує до цього часу, він закликав роззброїти нашу армію і сепаратистів, але не закликав роззброїти російську армію. Це все свідчить про те, що він не є патріот, а якщо він не є патріот, то він не буде захищати інтереси української церкви, він буде захищати інтереси російської церкви  

Патріарх Київський і всієї Руси-України, предстоятель УПЦ КП Філарет, ІА ЗІК[3]

  ... Митрополит Онуфрій є дуже витриманою людиною відносно церковно-державних стосунків. Система його церковного управління і єпархією, і Церквою, за період його Місцеблюстительства, показала, що ці стосунки мають бути суто дипломатичними, такими які не загрожують розвитку Церкви і Держави, суспільних відносин і не загрожують процесу злиття Церкви і Держави, тобто не політизують Церкву. Пріоритетом Митрополита Онуфрія є молитва про Державу, державну владу та український народ, в якій Господь мусить всіх умудрити. Мені здається, що церковно-державна позиція Митрополита Онуфрія не буде відрізнятися від позиції блаженнопочившого Митрополита Володимира  

Єпископ Львівський і Галицький УПЦ МП Філарет, ІА УНІАН[4]

  ... практично кожна здорова проукраїнська ідея в тексті «Постанов» зустріла критику з боку ряду єпископів. Відбувалися дискусії, під час яких пропонувалося замінити формулювання на цілком протилежні, в дусі ідей «Русского мира» чи пацифізму. Але все-таки єпископат знаходив більш м'які, але проукраїнські формулювання.
... Якщо Онуфрій такий «не патріот», як говорить Патріарх Філарет і прибічник ідей «Русмира», як твердить владика Евстратій, — то як можливі всі ці «Постанови»?
... бачимо плоди діяльності проукраїнської більшості єпископату УПЦ навіть після обрання митрополита Онуфрія. Можемо ці плоди цінувати чи ні, але вони — є. Так само, як є й ця більшість. І УПЦ — все-таки Церква українська, а не лише Православна.
 

Доктор філософських наук Юрій Чорноморець, Газета «День»[5]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 07 липня 2014 року. http://sinod.church.ua/. 07.07.2014. Процитовано 15 серпня 2014.
  2. Собор єпископів УПЦ обрав Предстоятелем УПЦ Місцеблюстителя Київської митрополичої кафедри митрополита Чернівецького і Буковинського Онуфрія. http://news.church.ua/. Прес-служба Української Православної Церкви. 13 серпня 2014 року. Процитовано 20 серпня 2014.
  3. Патріарх Філарет розчарований обранням митрополита Онуфрія главою УПЦ МП. http://zik.ua/. ІА ЗІК. 14 серпня, 2014, 10:47. Архів оригіналу за 20 серпня 2014. Процитовано 20 серпня 2014.
  4. Єпископ Львівський Філарет УПЦ: Митрополит Онуфрій - справжній українець і патріот нашої держави. http://www.unian.ua/. Інформаційне агентство УНІАН. 16.8.2014 12:42. Процитовано 20 серпня 2014.
  5. Юрій Чорноморець (19 серпня, 2014 - 12:14). За лаштунками Собору. http://www.day.kiev.ua/. Газета «День», №152, (2014). Процитовано 20 серпня 2014.

Посилання ред.