Собор Санта Марія Ассунта
Собор Санта Марія Ассунта або Пізанський собо́р (Il duomo di Santa Maria Assunta) — кафедральний собор, головний храм Пізанського архієпископства Католицької Церкви у Пізі, Італія. Собор є складовою архітектурного ансамблю П'яцца-деі-Міраколі (іт. Piazza dei Miracoli - Площа чудес), що з 1987 року оголошена пам'яткою Світової спадщини ЮНЕСКО[3].
| Собор Санта Марія Ассунта | |
|---|---|
 Вигляд з повітря | |
| Координати: 43°43′24″ пн. ш. 10°23′45″ сх. д. / 43.723281° пн. ш. 10.395845° сх. д. | |
| Тип споруди | католицький соборd |
| Розташування | Італія, Піза |
| Архітектор | Бусчето Джудіче |
| Початок будівництва | 1064 |
| Кінець будівництва | 1092 |
| Будівельна система | камінь |
| Стиль | романський стиль |
| Належність | римо-католицька |
| Єпархія | Roman Catholic Archdiocese of Pisad |
| Стан | національна спадщина Італіїd[1] |
| Адреса | Piazza del Duomod |
| Епонім | Діва Марія і Небовзяття Діви Марії |
| Присвячення | Діва Марія |
| Вебсайт | opapisa.it/en/square-of-miracles/cathedral |
  Собор Санта Марія Ассунта (Італія) | |
 | |
 Собор Санта Марія Ассунта у Вікісховищі | |
Будівництво ред.
Уряд Пізанської республіки у 1063 році вирішив збудувати кафедральний собор на честь перемоги Пізи над Палермо, який тоді належав сарацинам. Кошти були зібрані з десятої частини доходів від міста Палермо та данини з Балеарських островів. Запрошено архітектора Бусчето Джудіче, який розпочав роботи у 1064 році. При спорудженні собору поєднані різні стилі: елементи візантійської та мусульманської архітектури, романського стилю у його пізанському та ломбардському різновидах.
Великі суми коштів та дорогоцінностей, отримані пізанцями внаслідок нападу на африканське місто Махдія в 1087 році, здійсненого разом з іншими морськими республіками - Генуєю та Амальфі, також пішли на будівництво собору.
Будівництво собору було завершено у 1092 році. У 1118 році його висвятив папа римський Геласій II. Згодом, у 1150-х роках фасад собору було розширено архітектором Райнальдо. Після пожежі 1595 року відбулися реставраційні роботи на чолі із Джованні да Болонья[3].
Архітектура ред.
Будівля спочатку мала вигляд грецького хреста, згодом переробленого до латинського хреста. Це п'ятинефний собор з апсидою та трансептом, який мовби «прорізає» собор, та трьома нефами. Апсида прикрашено двоярусною колонадою, а також бронзовими рельєфними воротами Сан-Раньєрі, що ведуть до каплиці.
_-_n._3436_-_Pisa_-_Interno_della_cattedrale.jpg)
Побудована арка створює просторовий ефект схожий на великі ісламські мечеті. Арка піднята й дещо загострена, складається зі смуг чорного й білого мармуру, що розташовані почергово. Мусульманському мистецтву собор завдячує незвичайними еліптичними куполами. Візантійський вплив бачиться у 2 галереях з монолітними колонами з граніту.
Багате оздоблення зовнішньої частини включає в себе різнобарвний мармур, мозаїку та численні бронзові предмети з військових трофеїв. Фасад складається з сірого та білого мармуру, прикрашений вставками з кольорового мармуру.
Внутрішня частина викладена білим та чорним мармуром з монолітними колонами сірого мармуру й коринфськими капітелями. Над прикрашенням скульптурами, мозаїками та фресками працювали відомі митці Італії, зокрема Чімабуе, Джованні Пізано, Тіно ді Камаїно, Джованні Базі на прізвисько Содома, Андреа дель Сарто.
Примітки ред.
Джерела ред.
- Glancey, Jonathan (2006). Architecture. DK Eyewitness Companions: DK, ISBN-13: 978-0756617325
- Durliat, Marcel (1983) Romanische Kunst. Freiburg-Basel-Wien.