Відкрити головне меню

Соболівка (Теплицький район)

село в Теплицькому районі Вінницької області України

Соболі́вка (англ. Sobolivka) — село Теплицького району Вінницької області. На території села знаходиться: залізнична станція Дукля, цегельний, цукровий (не працює) завод, 2 школи (І-ІІ та І-ІІІ ст.), 2 дитячих садка, будинок культури, лікарня. Через село протікає річки Погребна, Деркачка, ліві притоки Сури. Відстань від Соболівки до Києва — 293 км. До складу Соболівської сільської ради входять с. Соболівка та с. Антонівка.

село Соболівка
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Теплицький район
Рада/громада Соболівська сільська рада
Код КОАТУУ 0523786401
Облікова картка Соболівка 
Основні дані
Засноване 1629 рік
Населення 3.752 особи
Площа 8,53 км²
Густота населення 439,8 осіб/км²
Поштовий індекс 23820
Телефонний код +380 4353
Географічні дані
Географічні координати 48°37′10″ пн. ш. 29°28′44″ сх. д. / 48.61944° пн. ш. 29.47889° сх. д. / 48.61944; 29.47889Координати: 48°37′10″ пн. ш. 29°28′44″ сх. д. / 48.61944° пн. ш. 29.47889° сх. д. / 48.61944; 29.47889
Середня висота
над рівнем моря
205 м
Водойми Погребна, Деркачка, Сура
Відстань до
обласного центру
150 км
Відстань до
районного центру
23 км
Найближча залізнична станція Дукля
Місцева влада
Адреса ради с. Соболівка, вул. Суворова, 24, Тел: 3-18-38
Карта
Соболівка. Карта розташування: Україна
Соболівка
Соболівка
Соболівка. Карта розташування: Вінницька область
Соболівка
Соболівка
Мапа

ТранспортРедагувати

  • автобус "Теплик-Соболівка"
  • поїзд Вінниця-Гайворон (4 рази на тиждень) зі станції Дукля.

ІсторіяРедагувати

За легендою, поселення Соболівка виникло на місці колись існуючого великого язичницького міста Соболів, заснованого бузькими козаками для захисту краю від набігів татар. Своєрідна фортеця була обнесена двома великими земляними валами. Татари зруйнували фортецю, а населення знищили. Згодом тут виникло нове поселення з назвою Соболівка, яке ввійшло до складу володінь польських графів Потоцьких.

Насправді історія Соболівки була такою.

Час заснування Соболівки невідомий. Перша згадка про неї належить до 1629 року, коли Соболівка була вже містечком, належала шляхтичеві Семенові Герелусі і в ній було 264 “дими” (опалюваних приміщення), тобто число її мешканців становило близько 1300 осіб. Проте, назва Соболівки свідчить, що засновано її давніше, а заснував її і, значить, був її першим власником рід Соболів. На креслині Гійома де Боплана Соболівку позначено як село.

Під час Великого повстання 1648 року та війни Війська Запорозького проти Речі Посполитої 1648-49 років відбувся Похід 1648 року Максима Кривоноса до Брацлава, в якому відділок українського війська, очолюваний Іваном Ганжею, що прямував від Умані на Ладижин, у червні вказаного року заволодів Соболівкою і прилучив її до держави Військо Запорозьке. Тоді ж було створено Уманський полк і Соболівка стала головним містом його Соболівської сотні. З часів Хмельниччини відомим є Соболівський сотник Андрій Філенко (1649 рік).

Соболівка була розташована на важливому для держави шляху, що сполучав Подніпров’я з Балканами.

У Соболівці на початку Походу 1653 року Богдана Хмельницького до Жванця стояв Гетьман з військом. Звідси він вислав на допомогу синові, що перебував у Поході 1653 року Тимофія Хмельницького до Сучави, додатковий військовий відділок.

24.06.1654 у Соболівці, супроводжуючи Патріарха антіохійського Макарія, побував Павло Халебський, який писав у своєму щоденнику про Соболівку як про “два містечка з високими валами й глибокими ровами”. Він писав, що “в одному з замків Соболівки стоїть церква в ім’я Господа Ісуса Христа, а у другому - дві величні церкви в ім’я Святого Миколая та Святого Михайла. Поблизу розлилися два великих стави”.

Під час відсічі Походу 1654-55 років Станіслава Потоцького на Умань, а саме, по завершенню Брацлавської оборони 1654 року, до Соболівки та недалеко розташованої від неї Куни (тепер це село Гайсинського району Вінницької області) з Брацлава відступили запорожці. Ставши у Соболівці, вони намірялося зупинити подальший наступ ворожого війська. Але оскільки за ним була велика чисельна перевага, запорожцям довелося відступити від Соболівки до Умані. Переслідуючи їх, ворожі війська у січні 1655 року, найімовірніше, зруйнували Соболівку.

Проте, Соболівка відродилася. За описом Брацлавського воєводства 1664 року у ній було 70 “димів” (опалюваних приміщень) і, отже, число її мешканців складало приблизно 350 осіб.

У Поході 1671 року Петра Дорошенка до Тростянця, спрямованому проти польських загарбників та їхнього поплічника Михайла Ханенка, Гетьман віддав мешканців Соболівки у кримську неволю за те, що вони стали на бік ворога[1].

За Бахчисарайським договором 1681 року землі південніше Росі від Дніпра до Південного Бугу, зруйновані загарбниками, які знищили українську державу, мали лишатися незаселеними і неналежними ніякій державі. Проте українці почали сюди вертатися й відроджувати життя. Відродилася й Соболівка. Але слідом за людьми знову прийшли ті, хто звик жити за чужий рахунок. Тож на початку ХVIII століття Соболівка і навколишні землі були загарбані Річчю Посполитою. Соболівку ж з людьми привласнили собі польські графи Потоцькі.

В результаті 2-го поділу Речі Посполитої 1793 року Соболівка увійшла до складу Московського царства. Була центром Соболівської волості.

Під час Української революції 1917 - 1921 років Соболівка увійшла до складу новоствореної Української Народної Республіки, але в результаті поразки революції була окупована військами комуністичної Російської Федерації.

14 березня 1919 р. у Соболівці зупинився на відпочинок Кінний полк ім. Петра Болбочана Армії УНР, перейменований згодом на Кінний полк Чорних Запорожців. Тут 15 березня козаки поховали 20 своїх товаришів з 2-го пішого полку ім. Гетьмана Мазепи, тіла яких підібрали у Теплику[2].

З 7 березня 1923[3] було районним центром Соболівського району, який був ліквідований 15 вересня 1930 з віднесенням території до складу Теплицького району.[4]

Згідно перепису, станом на 1928 рік населення Соболівки складало 15400 осіб. Під час Голодомору 1932-33 років, за неофіційними даними, загинуло від 2000 до 3000 мешканців села.

У роки Другої світової війни діяло гетто, куди нацистами насильно зганялися євреї[5]. У ліску близько Соболівки в братській могилі євреїв, уродженців Соболівки, розстріляних в 1942 році, поховані дідусь і бабуся письменника Рафаеля Гругмана. В гетто знаходилися його рідні дядько та тітка, вижила тільки Ханна Борисівна Гругман (Пейсахович)[6].


ПерсоналіїРедагувати

Пам'яткиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Коваленко Сергій. Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія в 3-х томах. — Том 3. — К.: Видавництво «Стікс», 2009
  2. Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
  3. Постанова ВУЦВК № 311 від 7 березня 1923 «Про адміністративно-територіяльний поділ Поділля»
  4. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 225 від 2 вересня 1930 «Про ліквідацію округ та перехід на двоступневу систему управління»
  5. Maryna., Dubyk,; Марина., Дубик, (2000). Довідник про табори, тюрми та гетто на окупованій території України (1941-1944) = Handbuch der Lager, Gefängnisse und Ghettos auf dem besetzten Territorium der Ukraine (1941-1944). Київ: Державний комітет архівів України. ISBN 9665041886. OCLC 45595209. 
  6. Рафаэль Гругман, БОРЯ, ВЫЙДИ С МОРЯ – 2. Одесские рассказы, Москва, 2019

ПосиланняРедагувати