Снітинський Володимир Васильович

український вчений у галузі біологічних і сільськогосподарських наук, освітянин, громадський діяч, благодійник

Снітинський Володимир Васильович
Снітинський Володимир Васильович.JPG
Народився 5 травня 1948(1948-05-05) (71 рік)
Козівка
Тернопільська область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність біолог
Alma mater Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького.
Заклад Львівський національний аграрний університет
Посада Ректор Львівського національного аграрного університету
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор біологічних наук
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений діяч науки і техніки України Державна премія України в галузі науки і техніки

Снітинський Володимир Васильович (нар. 5 травня 1948, с. Козівка Тернопільського району Тернопільської обл.) — ректор Львівського національного аграрного університету. Заслужений діяч науки і техніки України (1997), доктор біологічних наук (1989), академік НААНУ, академік Української академії аграрних наук, дійсний член Академії вищої школи України, член Нью-Йоркської академії наук, професор.

БіографіяРедагувати

Народився 5 травня 1948 року на Тернопільщині. У 1972 році закінчив Львівський зооветеринарний інститут (нині Національний університет ветеринарної медицини і біотехнологій ім. С. Гжицького), у 1973 році став аспірантом і через три роки захистив кандидатську дисертацію. 1978 року продовжив свої наукові пошуки як молодший, а з 1980 року — старший науковий співробітник лабораторії вікової фізіології і біохімії Українського НДІ фізіології і біохімії сільськогосподарських тварин. 1988 р. Володимир Снітинський був призначений завідувачем лабораторії нейрогуморальної регуляції цього інституту (1988—1993 рр.), 1989 р. захистив докторську дисертацію. Упродовж 1993—1998 рр. працював директором Інституту фізіології і біохімії с.-г. тварин УААН та Інституту землеробства і біології тварин УААН.

У 1998 році Володимир Снітинський очолив Львівський державний аграрний університет. За його ініціативою в університеті розпочалася велика робота щодо реконструкції та оновлення одного із найдавніших в Україні вищих навчальних закладів аграрної освіти. Зокрема, відкрито нові кафедри, спеціальності та спеціалізації, створено низку науково-дослідних інститутів, новаційний та навчально-науково-дослідний центр. Налагоджено тісні контакти з науковими товариствами та навчальними закладами Великої Британії, Німеччини, Польщі, Чехії, Словаччини, США та багатьох інших країн. За ініціативою Володимира Васильовича у навчальному закладі відкрито музеї Степана Бандери, Євгена Храпливого та історії університету, встановлено пам'ятник Степанові Бандері поруч із Академічним корпусом ЛНАУ, де Провідник українських національно-визвольних змагань ХХ ст. здобував вищу освіту. На якісно новий рівень піднесено навчально-виховну роботу, студентське самоврядування, художню самодіяльність і спорт. Університет пишається своїми сімома народними колективами художньої самодіяльності, а студенти-спортсмени ЛНАУ — постійні призери не тільки всеукраїнських, а й міжнародних змагань.

Нині на шести факультетах університету за 13 напрямами навчається понад 11 тисяч студентів. Окрім того, у структурі ВНЗ — 8 коледжів, де навчається понад 8 тис. студентів. Завдяки великим старанням та наполегливості ректора Володимира Снітинського університет набув високого статусу національного. Навчальний заклад став активним учасником Болонського процесу, запровадивши кредитно-модульну систему навчання. У вересні 2008 року в Болоньї ректор підписав документ про вступ ЛНАУ до Великої Хартії Університетів.

ЖиттєписРедагувати

Доктор біологічних наук (1989), професор (1996), дійсний член Національної академії аграрних наук України (1999), дійсний член Академії вищої освіти України (2003).

У 1972 році став випускником ветеринарного факультету Львівського зооветеринарного інституту (нині Національний університет ветеринарної медицини і біотехнологій ім. С. Гжицького), через рік вступив до аспірантури[1].

Захистив кандидатську дисертацію у 1976 році.

1973—197 — асистент у Львівському зооветеринарному інституті.

1979—1988 — молодший і старший науковий співробітник лабораторії вікової фізіології і біохімії Інституту фізіології і біохімії тварин УААН.

1988—1993 — завідувач лабораторії нейрогуморальної регуляції.

У 1989 році захистив докторську дисертацію.

1993—1997 — директор Інституту фізіології і біохімії тварин УААН.

1997—1998 — директор Інституту землеробства і біології тварин УААН.

З 1998 — ректор Львівського національного аграрного університету, завідувач кафедри біології та екології.

Наукова діяльністьРедагувати

Володимирові Васильовичу вдається гармонійно поєднувати риси керівника, організатора, педагога, господаря та науковця.

Наукова школа академіка В. В. Снітинського — це чотири доктори та понад 30 кандидатів наук. Він автор понад 600 друкованих праць (серед них 6 монографій), вивчає вплив ферментів та біологічно активних речовин (вітамінів, мінералів, гормонів) на продуктивність сільськогосподарських тварин і птиці, розробляє наукові підходи підвищення продуктивності тварин та покращення якості продукції, формує наукові засади сталого розвитку на основі еколого-економічних засад.

Снітинський В. В. — член Спеціалізованої ради із захисту докторських дисертацій за спеціальністю «Біохімія», член Експертної комісії в Комітеті з державних премій України в галузі науки і технологій, заступник голови Державного західного наукового центру НАНУ і Міністерства освіти і науки України, голова відділення біологічних, медичних і аграрних наук та секції сільськогосподарських наук, член центральних рад Українського біохімічного та фізіологічного товариств, редактор журналів «Агроекологія» та «Вісник Львівського національного аграрного університету», член редколегії журналу «Вісник аграрної науки», зав. Лабораторією ендокринної регуляції Інституту біології тварин НААНУ, Життєве кредо Володимира Васильовича — «З любов'ю до людей, з вірою у Бога та Україну». Його діяльність сповнена вболівань за рідний народ та державу, спрямована на розвиток української освіти та науки, на плекання у молоді найвищих моральних чеснот та національно-патріотичних переконань, на розбудову тих інституцій, які він очолює, на утвердження високого покликання народу-хлібороба — бути правдивим і мудрим господарем на своїй землі.

УніверситетРедагувати

За час перебування Снітинського В. В. на посаді ректора Львівський національний аграрний університет динамічно розвивається, постійно займає високі місця у рейтингу вищих аграрних закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації. Університет став активним учасником Болонського процесу, підписав Велику хартію університетів, один із перших запровадив кредитно-модульну систему навчання. Було відкрито 7 нових кафедр, кількість спеціальностей та напрямів підготовки, за якими проводиться підготовка фахівців, збільшилася з 8 до 20. В структуру університету увійшло 8 коледжів, було створено 10 навчально-наукових Інститутів, Навчально-науково-дослідний центр, Новаційний центр. Загальна чисельність студентів зросла у 5 разів і сягнула 15 тис. чоловік. Значно підвищилась якість підготовки фахівців, кількість студентів-відмінників зросла до 20 %. На якісно новий рівень піднесено студентське самоврядування, виховну і спортивно-масову роботу, студентську художню самодіяльність і спорт. Сформована комплексна наукова тематика, університет почав готувати удвічі більше кадрів вищої кваліфікації. Значно зросла кількість виданих в університеті підручників, навчальних посібників, наукових робіт і навчально-методичних розробок.

Відзнаки та нагородиРедагувати

Заслужений діяч науки і техніки України(1997), Орден «За заслуги» ІІІ (2001) та ІІ (2006) ступенів, Почесна грамота Верховної Ради України (2007), Трудові відзнаки Міністерства аграрної політики України «Відмінник аграрної освіти і науки» (2005), «Знак пошани»(2006).

Орден Св. Архістратига Михаїла, Орден Св. Андрія Первозванного, Орден Св. Володимира Великого, Орден Св. Юрія Переможця, Орден Св. Кирила і Мефодія, Висока відзнака Папи Римського Бенедикта XVI.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати