Сміта Патіль

акторка

Сміта Патіль (англ. Smita Patil, 17 жовтня 1955 — 13 грудня 1986) — індійська актриса кіно, театру та телебачення, яка за свою 13-річну кар'єру знялася в 77 фільмах. У 1985 році нагороджена четвертою по значущості громадською нагородою Індії — Падма Шрі. Була дворазовим лауреатом Національної кінопремії (Індія) за кращу жіночу роль і Filmfare Award. Померла від післяпологових ускладнень.

Сміта Патіль
англ. Smita Patil
Smita Patil 2013 stamp of India.jpg
Дата народження 17 жовтня 1955(1955-10-17)[1][2]
Місце народження Пуне, Бомбей, Індія[1]
Дата смерті 13 грудня 1986(1986-12-13)[1][2][3] (31 рік)
Місце смерті Мумбаї, Індія[1]
Громадянство Flag of India.svg Індія
Alma mater Коледж святого Ксав'єраd, Мумбайський університет, Elphinstone Colleged і Fergusson Colleged
Професія кіноакторка, акторка театру, телеакторка, акторка
Magnum opus Manthand, Bhumikad, Aakroshd, Chakrad, Chidambaramd, Mirch Masalad і Waarisd
Нагороди
IMDb ID 0665599
CMNS: Сміта Патіль у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Сміта Патіль народилася в Пуне в родині політика, закінчила середню школу мовою маратхі. У 1977 році закінчила інститут кіно і телебачення в Пуне. У тому ж році була удостоєна Національної премії як краща актриса за роль у фільмі «Важка роль». Нарівні з Азмі Шабаною вона була однією з улюблених актрис індійського режисера, сценариста і продюсера Шьяма Бенегала і знялася в семи його картинах. Перша спроба Сміти на телебаченні була на початку 1970-х років у якості ведучої новин. Крім акторської діяльності, Патіль була активною феміністкою та членом Жіночого центру в Мумбаї, виступала за права жінок, надавала свою підтримку фільмам, які прагнули показати роль жінок у традиційному індійському суспільстві; у фільмах її героїні також були сміливими і незалежними. Вона грала у фільмах не тільки мовою хінді, а й гуджараті, маратхі та іншими мовами Індії. Фільми «Червоний перець» (Mirch Masala), «Танцюй, танцюй» та кілька інших вийшли в прокат вже після смерті акторки. Її чоловіком був індійський актор і парламентарій Індійського Національного Конгресу Радж Баббар. Померла Сміта через ускладнення після пологів 13 грудня 1986 року, майже через два тижні після народження сина.

СпадщинаРедагувати

Індійська неурядова організація Priyadarshni Academy після смерті Сміти заснувала премію її імені за видатний внесок в кіноіндустрію. Спочатку премія вручалася щорічно, але з 1994 вручається раз на два роки. У 2012 році її лауреатом стала Діпіка Падуконе.[4] Раніше цієї премії були удостоєні багато актрис Боллівуду: наприклад, Маніша Койрала (в 1994 році).[5]

Син Сміти Патіль, Пратеїк Баббар, в 2008 році дебютував у кіно, періодично знімається у фільмах і підтримує політичну діяльність свого батька Раджа Баббара.[6]

З нагоди 100-річчя індійського кінематографа 3 травня 2013 року було видано поштову марку з її зображенням.

Вибрана фільмографіяРедагувати

  • 1974 — Mere Saath Chal — Гіта
  • 1975 — Кінець ночі / Nishaant — Рукумані
  • 1975 — Samna — Камлі
  • 1975 — Злодій Чарандас / Charandas Chor — принцеса
  • 1976 — Пробудження / Manthan — Бінду
  • 1977 — Важка роль / Bhumika: The Role — Уша / Урваші Далві
  • 1977 — Jait Re Jait — Чіндхі
  • 1977 — Sall Solvan Chadya — Пінкі
  • 1978 — Sarvasakshi — Суджата
  • 1981 — Позбавлення / Sadgati — Дхурія
  • 1982 — Шакті / Shakti — Рома Деві
  • 1986 — Червоний перець / Mirch Masala — Сонбаі
  • 1987 — Танцюй, танцюй / Dance, Dance — Радха

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #140448608 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б Filmportal.de — 2005.
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Deepika Padukone to get Smita Patil Memorial Award. Архів оригіналу за 16 січня 2014. Процитовано 1 листопада 2019. 
  5. «Photo Gallery». [Архівовано 11 вересня 2012 у Wayback Machine.] Priyadarshniacademy.com. Retrieved 19 August 2012.
  6. Smita Patil then, son Prateik now. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 листопада 2019.