Смородіна Людмила Геннадіївна

українська акторка

Людмила Геннадіївна Смородіна (нар. 7 серпня 1957, Кривий Ріг) — радянська та українська актриса театру і кіно, Народна артистка України (2007).

Смородіна Людмила Геннадіївна
Народилася 7 серпня 1957(1957-08-07) (66 років)
Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність викладачка університету, акторка театру, кіноакторка
Alma mater Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (1978)
Вчене звання доцент
Заклад Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка і Київський міжнародний університет
Роки активності 1978 — тепер. час
Нагороди
орден княгині Ольги III ступеня
Народний артист України Заслужений артист України Почесна грамота Верховної Ради України
IMDb ID 0810680

Життєпис ред.

Народилася 7 серпня 1957 року у місті Кривий Ріг (в районі НКГОКа). Навчалася в середній школі № 82[1].

У 19741978 роки — студентка акторського факультету Київського державного інституту театрального мистецтва ім. Івана Карпенка-Карого.

З 1 серпня 1978-го працює у Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка в Києві. Прима театру.

З 2010-го — доцент кафедри театрального мистецтва Київського міжнародного університету, художній керівник акторської майстерні.

З 2015 року також працює викладачем з акторської майстерності у Вокальній академії Олександра Пономарьова.

Родина ред.

  • Батько — Геннадій Георгійович Смородін;
  • Мати — Анастасія Йосипівна Смородіна;
  • Двічі була заміжня;
    • Син — Костянтин Рябов (економіст, що займається аудитом).

Творчість ред.

Фільмографія ред.

Театральні роботи ред.

З 1978 року працює в Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка, де зіграла більше 40 ролей[2].

  • 1979 — «Дикий Ангел» О. Коломойця; реж. Володимир Оглоблін — Ліда
  • 1980 — «Сон в літню ніч» В. Шекспіра; реж. Валентин Козьменко-Делінде — Гермия
  • 1981 — «Прощання в червні» О. Вампілова; реж. Валентин Козьменко-Делінде — Маша
  • 1982 — «Узбіччя» Н. Зарудного — Ольга
  • 1983 — «Санітарний день» О. Коломойця — Лада
  • 1985 — «Рейс в 12» Ю. Бедзика — Ірина
  • 1986 — «Бунт жінок» Н. Хікмета та В. Коміссаржевської — Інес
  • 1986 — «Енеїда» І. Котляревського; реж. Сергій Данченко — Венера
  • 1987 — «Кабанчик» В. Розова — Баскакова
  • 1987 — «Шиндай» І. Афанасьєва — Віра
  • 1987 — «Майстер і Маргарита» М. Булгакова; реж. Ірина Молостова — Гелла
  • 1989 — «Тев'є-Тевель» Г. Горіна за мотивами творів Шолом-Алейхема; реж. Сергій Данченко — Годл
  • 1990 — «Санітарна зона» М. Хвильового — Унікум / Вдова
  • 1990 — «Блез» К. Маньє — Женев'єва
  • 1991 — «Біла ворона» Ю. Рибчинського та Г. Татарченко; реж. Сергій Данченко — Столітня війна
  • 1992 — «Привиди» Е. Де Філіппо — Марія
  • 1993 — «Вогненний змій» Ю. Яновської — Марія Георгіївна
  • 1994 — «З коханням не жартують» П. Кальдерона — Донья Беатриса
  • 1995 — «Як близнюки» М. Фрейна — Джо / Бі / Алекс
  • 1995 — «Житейське море» І. Карпенка-Карого — Ваніна
  • 1997 — «Король Лір» В. Шекспіра; реж. Сергій Данченко — Гонерилья, дочка Ліра
  • 1998 — «Бал злодіїв» Ж. Ануя — Єва
  • 1998 — «Сміх і сльози Дон Кіхота» М. Сервантеса — Герцогиня
  • 1999 — «Інтимне життя» Н. Кауарда — Аманда
  • 2000 — «Я, Генрі II» Дж. Голдмена; реж. Юрій Кочевенко — Елінор
  • 2001 — «Леді і Адмірал» Т. Реттиг — Емма Гамільтон
  • «Езоп» Г. Фігейредо — Клея
  • 2003 — «Істерія» Террі Джонсона; режисер Григорій Гладій — Анна
  • 2003 — «Ревізор» М. Гоголя; реж. Ігор Афанасьєв — Анна Андріївна, дружина городничого
  • 2003 — «Цар Едіп» Софокла; реж. Роберт Стуруа — Фавскій хор
  • 2004 — «Брати Карамазови» Ф. Достоєвського; реж. Юрій Одинокий — Хохлакова
  • 2006 — «Віват, королево!» Р. Болта; реж. Юрій Кочевенко — Марія Стюарт / Єлизавета
  • 2007 — «Одруження Фігаро» П. Бомарше; режисер Юрій Одинокий — Марцеліна
  • 2008 — «… Я згадую … Амаркорд» Олени Сікорська та А. Білозуба; реж. Олександр Білозуб — Градіска
  • 2008 — «Едіт Піаф. Життя в кредит» Ю. Рибчинського та Вікторії Васалатій; реж. Ігор Афанасьєв — Біла леді
  • 2009 — «Назар Стодоля» Т. Шевченка; реж. Юрій Кочевенко — Стеха
  • 2011 — «Фредерік або Бульвар злочинів» Е. Шмітта; реж. Юрій Кочевенко — мадемуазель Жорж
  • 2011 — «Гімн демократичної молоді» С. Жадана; реж. Юрій Одинокий — Валентина Валентинівна
  • 2012 — «Між небом і землею» І. Афанасьєва; реж. Ігор Афанасьєв — Джулія
  • 2013 — «Чайка» А. Чехова; реж. Валентин Козьменко-Делінде — Ірина Миколаївна Аркадіна, актриса
  • 2013 — «Дами і гусари» А. Фредро; реж. Юрій Одинокий — пані Оргонова
  • 2014 — «Моя професія — сеньйор з вищого світу» Джуліо Скарніччі і Ренцо Тарабузі; реж. Анатолій Хостікоєв — Грифон
  • 2015 — «Великі комбінатори» за Ільфом і Петровим; реж. Д. Чирипюк — Мадам Грицацуєва
  • 2016 — «Річард III» У. Шекспіра; реж. Автанділ Варсимашвілі — Герцогиня Йоркська
  • 2021 — «Пер Гюнт» за п'єсою Генріка Ібсена; реж. Іван Уривський — Майстер[3]

Нагороди й номінації ред.

Рік Категорія Робота Результат
«Київська пектораль»
2007 Найкраще виконання жіночої ролі Віват, королево! Номінація
2012 Найкраще виконання жіночої ролі другого плану Гімн демократичної молоді Перемога
2018 Три товарищі Номінація

Факти ред.

  • Зарахована в театральний виш була через типаж, який був потрібен вчителю курсу Володимиру Примаку[7];
  • Викликала фурор своїм трактуванням ролі Гелли в спектаклі «Майстер і Маргарита» (реж. Ірина Молостова), коли вийшла на сцені оголеною, попередньо завдавши тон на все тіло, що додавало відчуття одягненості;
  • На бенефісі з нагоди 50-річчя Анатолія Хостікоєва, який святкувався в оформленні вистави «Кін IV», Анатолій приймав вітання, сидячи у ванні з водою. Вийшовши на авансцену і прочитавши вірші Людмила Смородіна підійшла до ювіляра, зняла халат, і залишившись в маленькій сорочці з мереживами, залізла у ванну. При цьому оголосила, що її попросили перевірити, чи п'ятдесят? Далі, з усім макіяжем і зачіскою пірнула під воду, а виринувши, вимовила на весь зал: «50!»[8];
  • На святкуванні 60-річчя Анатолія Хостікоєва Людмила Смородіна в компанії Наталі Сумської та Ірини Дорошенко, з'явилася на сцені в шкіряних шортиках, переспівавши хіт групи Serebro «Мама Люба»: «Тато Толя, давай-давай-давай»[9].

Примітки ред.

  1. Андрей Тулянцев (2014). Провинциалка, ставшая звездой. Пульс. Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 2014-5-7. 
  2. Людмила Смородина Роли в театре. Архів оригіналу за 11 вересня 2019. Процитовано 20 березня 2018. 
  3. У пошуках норвезького Гамлета. Іван Уривський у галереї Генріка Ібсена (укр.). «Театрально-концертний Київ». 9 березня 2021. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 2021-3-09. 
  4. Нагороджена Указом Президента України від 27 березня 1997 року № 278
  5. Указ президента Украины № 689/2007 О присвоении Л. Смородиной почётного звания «Народный артист Украины». Архів оригіналу за 11 липня 2014. Процитовано 20 березня 2018. 
  6. Указ Президента Украины № 181/2015 «Про відзначення державними нагородами України працівників Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, м. Київ». Архів оригіналу за 29 березня 2015. Процитовано 20 березня 2018. 
  7. Лилиана Фесенко (29 ноября 2007). Актриса Людмила Смородина: Свою судьбу я увидела во сне. Комсомольская правда в Украине. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2014-5-7. 
  8. Купаться — так с красотками, танцевать — так с бараном на плечах. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 20 березня 2018. 
  9. Анна Школьная (18 лютого 2013). Хостикоев на своем 60-летии рвал на себе рубаху и угощал гостей ананасами. Сегодня. Архів оригіналу за 3 вересня 2017. Процитовано 7 травня 2014. 

Посилання ред.