Смолярик південний
| Смолярик південний | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_-_male_(5923594818).jpg) Південний смолярик (самець)
,_Myrmecocichla_formicivora_at_Rietvlei_Nature_Reserve_(13913728741).jpg) Південний смолярик (самиця)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Myrmecocichla formicivora (Wilkes, 1817) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Motacilla formicivora Wilkes, 1817 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Смоля́рик південний[2] (Myrmecocichla formicivora) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae)[3]. Мешкає в Південній Африці[4].
Таксономія ред.
Південний смолярик був науково описаний Джоном Уїлксом, автором «Encyclopaedia Londinensis» в 1817 році, в 16 томі вищезгаданого видання[5]. Уїлкс дав новому виду назву Motacilla formicivora. Деякі дослідники, зокрема Антон Райхенов у своїй праці «Die Vögel Afrikas» помилково вважали автором таксону Луї В'єйо. Голотип походив з Південної Африки, з місцевості біля річок Сандейз і Сварткопс. В 1850 році німецький орнітолог Жан Луї Кабаніс вказав південного смолярика як типовий вид нового роду Смолярик (Myrmecocichla). Деякі дослідники вважають, що південний смолярик є конспецифічним з бурим смоляриком. Підвидів не виділяють.
Опис ред.
Довжина птаха становить 17-18 см, вага 35-51 г. Згідно Райхенову, довжина крила птаха становить 95-103 мм, довжина хвоста 65-70 мм, довжина дзьоба 19-20 мм, довжина цівки 33-36 мм. Забарвлення загалом темно-коричневе. Під час польоту на крилах помітна біла смуга, сформована плямами на першорядних махових перах. У самців на плечах є білі плями. Самиці і молоді птахи мають дещо світліше забарвлення, плями на плечах у них відсутні[6].
Поширення і екологія ред.
Південні смолярики мешкають в Південно-Африканській Республіці, Намібії, Ботсвані, Лесото і Есватіні. На території Зімбабве птах був помічений двічі. За BirdLife International, площа ареалу поширення виду становить 2,09 км². Південні смолярики живуть на відкритих луках, в заростях напівсухих чагарників, на порослих травою нагір'ях та на відкритих саванах[7][8].
Раціон ред.
Південні смолярики живляться переважно мурахами і термітами, а також жуками, прямокрилими, клопами, гусінню, тисячоніжками, сольпугами і дрібними плодами. Влітку вони поллють на комах з гілок, а взимку шукають здобич на землі.
Розмноження ред.
Сезон розмноження триває з вересня по грудень у Ботсвані та з серпня по квітень в ПАР. Південні смолярики гніздяться в норах в землі, глибина яких становить 30-150 см. Вони самостійно викопують нори серед піщаних схилів або використовують нору трубкозубів (Orycteropus afer). Нору копають і самець, і самиця; процес займає від 8 до 10 днів. Гніздо неглибоке, робиться з сухих трав і корінців. В кладці від 2 до 7 яєць (зазвичай 3), розміром 25×19 мм. Насиджує яйця лише самиця, інкубаційний період триває 14-15 днів. Пташенята покидають гніздо на 15-18 день. Батьки продовжують піклуватися про них ще протягом протягом 7-10 днів. Після цього молоді птахи ще деякий час продовжують використовувати гніздову нору як сховище і місце для відпочину. Іноді вони залишаються жити поблизу нори на тривалий час. Були помічені випадки, коли у піклуванні за пташенятами брали участь їх брати з минулорічного виводка.
Збереження ред.
Через широке поширення виду і велику популяцію, МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. Популяція південних смоляриків є стабільною. Це досить поширений вид птахів на більшій частині свого ареалу, за виключенням сходу, де південні смолярики є рідкісними.
Південні смолярики іноді стають жертвами гніздового паразитизму з боку великих воскоїдів.
Галерея ред.
-
Самець -
Самиця
,_Myrmecocichla_formicivora,_at_Rietvlei_Nature_Reserve,_Gauteng,_South_Africa_(31351227821).jpg)
_female_(32545477946).jpg)
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Myrmecocichla formicivora. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 04 листопада 2021.
- ↑ Collar, N. (2015). Southern Anteater-chat (Myrmecocichla formicivora). del Hoyo, J., Elliott, A., Sargatal, J., Christie, D.A. & de Juana, E. (eds.). Handbook of the Birds of the World Alive. Архів оригіналу за 4 січня 2016.
- ↑ Encyclopaedia Londinensis. T. 16. 1819, s. 88.
- ↑ Anton Reichenow: Die Vögel Afrikas. T. 3. 1904–1905, s. 705.
- ↑ Myrmecocichla formicivora (Ant-eating chat). Biodiversity Explorer. Процитовано 9 квітня 2020.
- ↑ Peter Hancock & Ingrid Weiersbye: Birds of Botswana. Princeton University Press, 2015, s. 328. ISBN 9781400874170.
Посилання ред.
- Ant-eating chat - Species text in The Atlas of Southern African Birds [Архівовано 5 грудня 2010 у Wayback Machine.].
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |