Смирнов Юрій Олександрович
Юрій Олександрович Смирнов (* 17 серпня 1948, Буй, Костромської області, Росія) — міністр внутрішніх справ України в 2001–2003 роках. Генерал-полковник міліції.
| Смирнов Юрій Олександрович | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 4-й Міністр внутрішніх справ України | ||||||||||||||
| 26 березня 2001 — 27 серпня 2003 | ||||||||||||||
| Президент | Леонід Кучма | |||||||||||||
| Попередник | Кравченко Юрій Федорович | |||||||||||||
| Наступник | Білоконь Микола Васильович | |||||||||||||
| Народився |
17 серпня 1948 (75 років) Буй , Костромської області, Росія | |||||||||||||
| Відомий як | політик | |||||||||||||
| Країна | Росія | |||||||||||||
| Alma mater | Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого | |||||||||||||
| Професія | юрист | |||||||||||||
| Звання |
 Генерал-полковник | |||||||||||||
| Релігія | Православний | |||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||
Біографія ред.
У 1970 році закінчив Харківську юридичну академію імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «правознавство».
З грудня 1971 р. — слідчий ВВС Комінтернівського райвиконкому м. Харкова.
1972–1975 рр. — інспектор, старший інспектор інспекції з особового складу, потім до 1985 р. працював начальником відділення, заступника начальника відділу кадрів УВС Харківського облвиконкому.
У листопаді 1985 р. призначений на посаду начальника ВВС Жовтневого райвиконкому м. Харкова.
1988–1994 рр. — начальник управління карного розшуку, заступник начальника Управління — начальник слідчого управління УВС Харківської області.
1994–1997 рр. очолював УМВС України в Луганській області.
У травні 1997 р. призначений на посаду заступника Міністра у Північно-східному регіоні — начальника УМВС України в Дніпропетровській області.
З травня 2000 до березня 2001 р. заступник Міністра — начальник ГУМВС України в м. Києві.
З 2001 року по 2003 рік — Міністр внутрішніх справ України. 15 травня 2001 року Міністр внутрішніх справ зробив заяву, відповідно до якої двоє підозрюваних у вбивстві журналіста Гонгадзе, - це особи, які вживали наркотичні засоби, померли, і, відповідно, справу було закрито. Міністр також зазначив, що вбивство було не спланованим, без попереднього умислу і без будь-якого політичного мотиву. 17 травня 2001 року Генеральна прокуратура спростувала цю заяву і рекомендувала Міністру в подальшому утримуватись від оприлюднення будь-якої інформації, яка стосується кримінального розслідування[1].
2003 — 2005 рр. — радник Президента України, заступник Секретаря РНБОУ.
З 2005 року по 2008 рік — перший заступник голови Правління ЗАТ КБ ПриватБанк.
З липня 2008 року — віце-президент МНПК «Веста».
Член Політичної Ради Єдиного Центру.
Одружений, має двох дітей.
Нагороди ред.
- Орден «За заслуги» I ст. (16 серпня 2003) — за вагомі досягнення у професійній діяльності, особисті заслуги у зміцненні законності і правопорядку та з нагоди 55-річчя від дня народження[2]
- Орден «За заслуги» II ст.
- Орден «За заслуги» III ст.
- Орден Данила Галицького (19 серпня 2008) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення та з нагоди 17-ї річниці незалежності України[3]
- Заслужений юрист України (17 грудня 2002) — за вагомий особистий внесок у справу зміцнення законності та правопорядку, захист конституційних прав і свобод громадян, зразкове виконання службового обов'язку та з нагоди професійного свята — Дня міліції[4]
- Командорський хрест ордена святого Григорія Великого (Ватикан, 11 грудня 2001)[5][6]
- Почесна грамота Кабінету Міністрів України (18 серпня 2003) — за багаторічну плідну працю в органах внутрішніх справ, високий професіоналізм та значний особистий внесок у зміцнення законності і правопорядку[7]
- Відомчі заохочувальні відзнаки МВС України — Почесний працівник МВС України, «Лицар Закону», «Хрест Слави», «За безпеку народу» ІІ ст., «Закон і честь», «Почесний знак МВС України», «За міжнародне співробітництво у правоохоронній діяльності» та «За розвиток науки, техніки і освіти» І і ІІ ступенів.
Примітки ред.
- ↑ Справа "Гонгадзе проти України" (Заява N 34056/02). Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 29 червня 2021.
- ↑ Указ Президента України від 16 серпня 2003 року № 840/2003 «Про нагородження орденом "За заслуги"»
- ↑ Указ Президента України від 19 серпня 2008 року № 726/2008 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України»
- ↑ Указ Президента України від 17 грудня 2002 року № 1183/2002 «Про відзначення державними нагородами України працівників органів внутрішніх справ»
- ↑ Acta Apostolicae Sedis, 2002. — P. 706. [Архівовано 11 червня 2015 у Wayback Machine.] (італ.)
- ↑ Папа Римський видав ордени Литвину, Радченку, Дагаєву і т.д. Українська правда. Архів оригіналу за 11 квітня 2018. Процитовано 10 квітня 2018.
- ↑ Постанова КМУ від 18 серпня 2003 р. № 1292 «Про нагородження Смирнова Ю. О. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України»
Посилання ред.
- Смирнов [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
- Сторінка на сайті Дніпропетровської організації Єдиного Центру [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
| Попередник: | 4-й Міністр внутрішніх справ України 26 березня 2001 — 27 серпня 2003 |
Наступник: |
| Кравченко Юрій Федорович |
Білоконь Микола Васильович |