Смиківці
Смиківці́ — село в Україні, у Великоборківській селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Гніздечна, у центрі району. До 2020 - адміністративний центр однойменної сільської ради.
| село Смиківці | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Громада | Великобірківська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040090040059850 |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Населення | 1343 |
| Територія | 1.552 км² |
| Густота населення | 666.88 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47717 |
| Телефонний код | +380 352 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°31′49″ пн. ш. 25°42′30″ сх. д. / 49.53028° пн. ш. 25.70833° сх. д.Координати: 49°31′49″ пн. ш. 25°42′30″ сх. д. / 49.53028° пн. ш. 25.70833° сх. д. |
| Водойми | Гніздечна |
| Відстань до обласного центру |
4 км |
| Відстань до районного центру |
4 км |
| Найближча залізнична станція | Бірки Великі (станція) |
| Відстань до залізничної станції |
2 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47740, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, смт Великі Бірки, вул. Грушевського, буд. 53 |
| Карта | |
  Смиківці | |
 Смиківці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Населення — 1343 особи (2021).
Історія
ред.Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки середнього та пізнього палеоліту, висоцької культури.
Перша писемна згадка — 1545.
Діяли «Просвіта», «Луг», «Рідна школа» та інші товариства, кооператива.
У 2022 діти з села організували "музичний блокпост"[1].
Населення
ред.Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1033 особи, з яких 476 чоловіків та 557 жінок[2].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1032 особи[3].
Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,42 % |
| російська | 0,48 % |
| молдовська | 0,10 % |
Пам'ятки
ред.
Є церква Різдва Пречистої Діви Марії (1820, кам'яна; добудована 1915), каплиця поблизу джерела (2004).
Встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992).
У неділю 5 вересня 2010 р. урочисто відкрито пам'ятник Тарасові Шевченку роботи заслуженого майстра народної творчості України, скульптора Івана Мердака[5].
Є гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення Джерело Різдва Пресвятої Богородиці.
Соціальна сфера
ред.Працюють ЗОШ 1-2 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торгові заклади.
Релігія
ред.Є Церква Різдва Пресвятої Богородиці, мурована — найдавніший християнський храм у селі, належить до Великобірківського протопресвітеріату, Тернопільсько-Зборівської архієпархії УГКЦ. Храмове свято припадає на 21 вересня. Адміністратором храму Святого Миколая до 28 квітня 2015 року був о. Василь Деркач.
З 28 квітня 2015 року адміністратором парафії призначений о. Євген Флиста. Введення нового священика на парафію очолив декан Великобірківський — о. Василь Брегін 1 травня того ж року. Першу Св. Літургію, у с. Смиківці священик Євген відслужив 3 травня (неділя). О. Євген народився 6 березня 1989 року в с. Великий Глибочок, Тернопільського району. 3 листопада 2013 року о. Євген був рукоположений у сан священика з рук Митрополита і Архиєпископа Василія (Семенюка) у рідному селі.[6]
Відомі люди
ред.Народилися
ред.- Г. Вербицька — одна з праведників народів світу[7].
- В.-В. Ґавліч — священик, василіянин, доктор філософії і богослов'я, громадський діяч, письменник.
- Гуменний Микола (1969—2024) — український військовик, учасник російсько-української війни[8].
- Роман Дячун «Марко» — районний референт СБ ОУН.
- Лілія Проць (нар. 1974) — українська спортсменка, громадська діячка.
Галерея
ред.-
Дорожній знак при в'їзді в село -
Церква Різдва Пресвятої Богородиці -
Символічна могила Борцям за волю України
.jpg)
Книги про село
ред.- Іщук (Денисюк) С. В. Смиківці: село, в якому живемо / С. В. Іщук (Денисюк). — Київ: «Майдан», 2015. — 280 с. Іл. ISBN 978-966-457-127-Х.
Примітки
ред.- ↑ Біля Тернополя діти організували музичний блокпост (укр.), процитовано 30 липня 2022
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Інна Віконська. Новий Кобзар [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.] // Вільне життя плюс. — 2010. — № 70 (10 вер.).
- ↑ Тернопільсько-Зборівська архиєпархія. Парафії, монастирі, храми. Шематизм / Автор концепції Куневич Б.; керівник проєкту, науковий редактор Стоцький Я. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2014. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-2061-29-1.
- ↑ «Русалка Дністрова» за грудень 1994 року
- ↑ Знову сумна звістка на Тернопільщині – загинув Микола Гуменний. ПОГЛЯД (укр.). 16 липня 2024. Процитовано 16 липня 2024.
Джерела
ред.
- Smykowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 926. (пол.)
- М. Крищук, В. Уніят. Смиківці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 300. — ISBN 978-966-528-279-2.
- В. Уніят-Карпович. Смиківці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 420-421. — ISBN 978-966-457-246-7.