Відкрити головне меню

Смара́гд (від лат. smaragdus, грец. σμάραγδος, smáragdos) — дорогоцінний камінь 1-го класу. Крупні бездефектні смарагди густого забарвлення вагою більше 5 каратів цінуються дорожче алмазів.

Смарагд
Émeraude, quartz 2.jpg
Загальні відомості
Хімічна формула Берил з хромом
Be3Al2(SiO3)6::Cr
Ідентифікація
Колір Зелений
Сингонія Гексагональна
Твердість 7,5–8,0
Блиск Скляний
Колір риси Біла
Питома вага 2,70–2,78
Оптичні властивості кристалів
Показник заломлення 1,576–1,582
CMNS: Смарагд на Вікісховищі

Зміст

НазваРедагувати

Назва походить від аккадського слова «баррагту» — «блищати», яке з часом трансформувалось у грецьке «смарагдос» — «зелений камінь» (E.Theophrastus, 315 р. до н. е.).

В українській науковій літературі вперше описаний в лекції «Про камені та геми» Феофана Прокоповича (Києво-Могилянська академія, 1705—1709 рр.), де, зокрема зазначено: «гема дуже красива і серед людей дуже ціниться».

Загальний описРедагувати

Смарагд є прозорим різновидом берилу Be3Al2(SiO3) 6, забарвленим в трав'янисто-зелений колір оксидом хрому Cr2O3 або оксидом ванадію V2O3 з домішкою оксиду заліза Fe2O3 (південноафриканські смарагди).

Дорогоцінний камінь. Ізоморфні домішки: Mg2+, Fe2+, Fe3+, V3+. Кристали гексагонально-призматичні, коротко- і довгостовпчаті, переважно розміром 2-5х1-1,5 см. Нерідко зростки кристалів, включення в інші мінерали. Дигексагонально-дипірамідальний вид. Густина 2,6. Тв. 7,5-8,0. Утворюється з берилій-флуороносних газово-рідинних розчинів у ході пегматитового, ґрейзенового і гідротермального процесів за участю хромвмісних бічних порід. Зустрічається з флогопітом, мусковітом, плагіоклазами, кальцитом.

Родовища пов'язані з плагіоклаз-флогопітовими ґрейзенами в ультрамафітах: Урал (Росія); Трансвааль (ПАР); Мінас-Жерайс (Бразилія); Раджастхан (Індія); Зімбабве, Замбія та ін.) і з телетермальними альбітовими або кальцитовими жилами в чорних вуглистих сланцях і вапняках (Чівор, Мусо в Колумбії).

Основні родовища ювелірних смарагдів знаходяться в копальні Мусо (Колумбія), Трансваалі (ПАР) і на Уралі (Росія).

ІсторіяРедагувати

Смарагд використовувася людьми, починаючи з давніх часів. Свідчення вказують, що у 37 столітті до н. е. поблизу Червоного моря розробляли перші родовища смарагдів. У IV ст. до н. е. дорогоцінні зелені камені почали продаватися на ринках Вавилону.

Якщо посилатися на християнські легенди, то чаша Святого Грааля була виготовлена ​​зі смарагдів. Скрижалі Гермеса, на яких записана вся мудрість світу, були створені з цільного смарагда. Джерела також вказують на те, що дорогоцінні зелені камені для неї були фаворитами. В Єгипті були створені навіть «шахти Клеопатри», де добували смарагди для імператриці!

РізновидиРедагувати

Розрізняють: в

  • смарагд австралійський (блакитно-зелений берил, забарвлення якого варіює від майже безбарвної до смарагдово-зелених тонів; знайдений у пегматитовій жилі поблизу Еммавілла, штат Новий Південний Уельс (Австралія), в слюдяних сланцях і в пегматитовій жилі в Пуне, штат Західна Австралія),
  • смарагд африканський (смарагд від жовто-зеленого до темно-зеленого кольору з родовищ Африки; знахідки: окр. Лейдсдорп, пров. Трансвааль; кристалічні сланці Сандвани поблизу Белінгве, Зімбабве),
  • смарагд бразильський (бліді смарагди або світло-жовто-зелені берили; кристали у вигляді гексагональних призм з певними вадами; зустрічаються в пустотах змінених мармурів у Карнаіба, штат Баїя, Бразилія),
  • смарагд вілюйський (вілюїт — різновид везувіану, що містить 2-4 % В2О3),
  • смарагд індійський (зелений кварц з тріщинуватістю, яку створюють спеціальною обробкою),
  • смарагд іспанський (торгова назва зеленого скла),
  • смарагд капський (торговельна назва преніту з родовищ Капської провінції у Південній Африці),
  • смарагд конголезький (діоптаз),
  • смарагд кускузький (смарагд з родов. Кускуз, Колумбія),
  • смарагд літіїстий (торговельна назва смарагдово-зеленого різновиду сподумену, інші назви — гідденіт, сподумен-смарагд),
  • смарагд-малахіт (зайва назва евхроїту — смарагдово-зеленого водного арсенату міді Cu2[OH|AsO4]•3H2O),
  • смарагд мідистий (торговельна назва прозорого різновиду діоптазу),
  • смарагд мідний,
  • смарагд мідно-кремнистий (діоптаз),
  • смарагд нікелистий (заратит),
  • смарагд перуанський (торговельна назва смарагду з родов. Перу),
  • смарагд помилковий (торговельна назва зеленого флюориту),
  • смарагд сандаванський (місцева назва смарагду густо-зеленого кольору і порівняно менш прозорого; знайдений у долині Сандаван (р-н Белінгве), Зімбабве),
  • смарагд східний (прозорий коштовний корунд зеленого кольору),
  • смарагд уральський (торговельна назва демантоїду),
  • смарагд Чатам (торговельна назва штучного (синтетичного) смарагду фірми «Чатам»).

ГалереяРедагувати

Цікаві фактиРедагувати

  • Прикметно, що в країнах ісламу зелений смарагд позитивно сприймався як бажаний магічний камінь. Християнська традиція навпаки, вважала його чаклунським каменем, породженим пеклом. За легендою найбільший смарагд впав на землю з шолому Люцифера, при вигнанні його з неба. Чаша Грааля була висічена саме з цього смарагда.
  • Збереглися зображення двобою святого Георгія зі змієм (втіленням зла), в яких тіло змія зроблено зі смарагдів.
  • Смарагд був одним з 12 дорогоцінних каменів, які за Божим наказом, прикрашали наперсник (нагрудна чотирикутна пектораль) першого первосвященика Аарона (Вихід 28:17-20).
  • Алхімічні настанови з виготовлення філософського каменю, що спроможний перетворювати метали в золото й давати безсмертя, були (на переконання алхіміків) написані на смарагдовій скрижалі. В історії міфів ця скрижаль являє собою величезний смарагд на якому висічені постулати окультних наук. Цей смарагд нібито було знайдено поруч з мумією єгипетського бога мудрості Тота, якого ототожнюють з Гермесом.
  • Ернан Кортес у 1519 р. отримав в дар від імператора ацтеків Монтесуми смарагдове намисто з каменями виняткової краси. Відомий конкістадор мав колекцію смарагдів, до якої належав один із найбільш унікальних смарагдів усіх часів — «Королева Ізабелла» (вагою у 964 карата). За свідоцтвами Кортеса, в Палаці правосуддя в Теночтітлані (Мехіко) у ацтеків зберігався смарагд розміром у страусине яйце.
  • Найбільш крупні необроблені смарагди: смарагд герцога Девонширського (1383,9 кар.) і «Емілія» (7025 кар.) з Колумбії, Каковіна-Кочубея (зросток масою 2226 г) і «Славний уральський» (3362 кар.).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати