Слісаренко Сергій Петрович

український військовик

Сергі́й Петро́вич Слісаре́нко (1987—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Слісаренко Сергій Петрович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 21 серпня 1987(1987-08-21)
Богодухів
Смерть 12 серпня 2014(2014-08-12) (26 років)
Вуглегірськ
Поховання Богодухів
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2013-2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис ред.

Народився 1987 року в місті Богодухів (Харківська область). Закінчив богодухівську школу № 2. Працював охоронцем в одному з місцевих магазинів. Ходив до військкомату, але через стан здоров'я його відмовлялися брати до війська. Та у вересні 2013 року підписав контракт на службу у 25-ій повітряно-десантній бригаді.

Механік-водій, 25-а окрема повітрянодесантна бригада. В липні 2014-го побував у відпустці.

12 серпня 2014-го увечері загинув у бою поблизу Вуглегірська. Тоді ж полягли підполковник Жуков Дмитро Сергійович, старший лейтенант Чигринов Дмитро Вікторович, старшина Мельников Олександр Юрійович, старший солдат Паращенко Андрій Васильович, солдати Карпенко Сергій Олександрович та Головко Олександр Валерійович .

Вдома лишилися батьки. Похований у Богодухові.

Нагороди та вшанування ред.

  • 14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
  • його портрет розмішений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 3, місце 28.
  • вшановується 12 серпня на ранковому церемоніалі загиблих українських героїв, які загинули в різні роки внаслідок російської агресії.[1]
  • орден «Лицарський хрест Добровольца» (посмертно).[2]
  • На фасаді будови Богодухівського колегіуму № 2 розміщено пам'ятну дошку Сергію Слісаренку[3]

Примітки ред.

Джерела ред.