Службовий роман

фільм 1977 року

«Службо́вий рома́н» (рос. «Служебный роман») — російська радянська двосерійна кінокомедія 1977 року, знята на кіностудії «Мосфільм». Режисер — Ельдар Рязанов. Сценарій фільму заснований на п'єсі Ельдара Рязанова й Еміля Брагінського «Співробітники». Лідер прокату кінофільмів 1978 року в СРСР (58,4 мільйони глядачів). Названий найкращим фільмом року за результатами опитування читачів журналу «Радянський екран» (рос. Советский экран). Фільм одержав визнання за сатиричне відтворення побуту міністерського колективу епохи застою, а також сцени з осінніми московськими пейзажами.

Службовий роман
рос. Служебный роман
Жанр кінокомедія, мелодрама
Режисер Ельдар Рязанов
Продюсер Карлен Агаджанов
Сценарист Ельдар Рязанов, Еміль Брагінський
У головних
ролях
Аліса Фрейндліх
Андрій М'ягков
Олег Басілашвілі
Світлана Немоляєва
Оператор Володимир Нахабцев
Композитор Андрій Петров
Художник Борисов Олександр Тимофійович
Кінокомпанія Мосфільм
Тривалість 159 хв.
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1977
IMDb ID 0076727
Q: Службовий роман у Вікіцитатах

Сюжет

ред.

Дія фільму відбувається в Москві в 1977 році. Анатолій Єфремович Новосельцев — боязкий і неспритний батько-одинак, працює в статистичному бюро. Директор установи  — Людмила Прокопіївна Калугіна — сувора, похмура й старомодна незаміжня жінка 36 років. Колеги називають її за спиною «наша понура», а Новосельцева вважають досвідченим і перспективним працівником. Він мріє про підвищення, оскільки йому набридло «длубатися старшим статистиком»; до того ж збільшення до зарплати допомогло б йому годувати двох своїх маленьких синів. Однак він не наважується поговорити про це зі своєю начальницею.

В установі з'являється нова людина — Юрій Григорович Самохвалов, колишній однокурсник Новосельцева, якого призначено заступником Калугіної. Він радить їй призначити Новосельцева начальником відділу легкої промисловості, але вона вважає його занадто «млявим і безініціативним» для цієї посади. У цей же день Самохвалов улаштовує вечірку у своїй квартирі на честь своєї нової посади і запрошує туди своїх колег. Там за його порадою Новосельцев намагається пофліртувати із начальницею з метою налагодити з нею відносини, однак у нього нічого не виходить, оскільки він панічно її боїться. Почуваючи себе вкрай ніяково, він незграбно намагається поговорити з нею, читає їй вірші, співає, однак Калугіна холодно реагує на всі його спроби вразити її. Нарешті Новосельцев впадає у розпач і в запалі говорить їй перед усіма гостями, що вважає її безсердечною й сухою, позбавленою всього людського.

Наступного дня збентежений Новосельцев приходить у кабінет директора просити вибачення. Спочатку Калугіна суворо вишпетує його, але потім несподівано вибухає плачем — виявляється, що усі його звинувачення боляче ранили її. Новосельцев уражений таким проявом почуттів начальниці. Між ними відбувається задушевна розмова, у якій Калугіна розповідає йому про своє безрадісне самотнє життя, у якому, крім роботи, нічого немає. Із цього моменту вони починають зближуватися й поступово закохуються один в одного. Любов перетворює Людмилу — вона дивує своїх колег новою зачіскою, модним одягом і привітними манерами.

Паралельно з розвитком їхніх відносин, повним численних комічних ситуацій і дотепних діалогів, відбувається інша драматична історія — між Самохваловим й Ольгою Рижовою, однією зі співробітниць установи. Ще під час навчання в університеті вони зустрічалися, але потім розсталися. Тепер у кожного з них своя сім'я, однак після зустрічі із Самохваловим у бюро давня любов Ольги відроджується. Але він ставиться до неї лише як до друга. Тоді Ольга починає писати йому любовні листи, які вона передає йому через Віру — енергійну, балакучу й надмірно допитливу секретарку. Коли Віра випадково натрапляє на один із листів на столі Самохвалова, вона читає його й розповідає про це одній зі співробітниць, і таким чином увесь колектив починає обговорювати Рижову за її спиною й глузувати над нею. Незабаром Самохвалову набридають листи й переслідування Рижової, і він розповідає про все Шурі — активістці місцевкому й найбільшій пліткарці установи. Він віддає їй листи Рижової, і простить, щоб колектив розглянув цю проблему на засіданні місцевкому. Про це випадково довідується Калугіна. Вона дорікає за це Самохвалову й просить його вирішити цю проблему особисто.

Новосельцев, друг Рижової, також дізнається про витівку Самохвалова. У гніві він дає йому ляпаса в його ж кабінеті, прямо перед Калугіною. Той обіцяє «відплатити» йому за це. Коли Самохвалов довідується про роман між Новосельцевим і Калугіною, він розповідає їй, що Новосельцев почав залицятися до неї тільки щоб одержати підвищення. Калугіна шокована. Вона викликає у свій кабінет Новосельцева й говорить, що вирішила здійснити його бажання — призначити його начальником відділу легкої промисловості, але на цьому їхні відносини закінчено. Новосельцев зізнається, що почав упадати за нею саме з метою отримати цю посаду, але наполягає, що насправді закохався в неї. Вона не вірить йому. Тоді Новосельцев подає заяву про звільнення. Калугіна, у свою чергу, відмовляється його звільнити. Між ними відбувається дуже емоційна суперечка, яка закінчується бійкою прямо в кабінеті. Рятуючись від розлюченої Калугіної, Новосельцев вибігає з будинку й застрибує в машину — яка виявляється службовим автомобілем Калугіної з особистим шофером. Вона доганяє його й обрушує на нього град ударів й образ, але йому вдається її втихомирити. В останніх кадрах вони цілуються на задньому сидінні машини, і напис на екрані повідомляє, що через 9 місяців у Новосельцевих було вже 3 хлопчики — тобто, у Калугіної й Новосельцева народиться син.

Актори та ролі

ред.

Головні ролі

ред.

Аліса ФрейндліхЛюдмила Прокопіївна Калугіна, директорка статистичної установи.

Андрій М'ягковАнатолій Єфремович Новосельцев, старший статистик.

Олег БасілашвіліЮрій Григорович Самохвалов, заступник Калугіної/голос чоловіка Віри по телефону.

Світлана НемоляєваОльга Петрівна Рижова, співробітниця статистичної установи.

Лія АхеджаковаВіра (Вірочка), секретарка Калугіної.

Людмила ІвановаШура, профспілкова активістка.

В ролях

ред.

Петро ЩербаковПетро Іванович Бубликов, голова відділу громадського харчування.

Неллі Пшеннадружина Самохвалова.

Надія РєпінаАльона, співробітниця статистичної установи, подруга Віри.

Віктор ФіліповБоровських, голова відділу місцевої промисловості.

Олександр Фатюшинспівробітник статистичної установи.

Георгій БурковЖора, завгосп.

Марія Виноградовачленкиня інвертаризаційної комісії.

Олеся Івановачленкиня інвертаризаційної комісії.

Володимир Плотніковводій Калугіної.

Олександр ДенисовВова, старший син Новосельцева.

Георгій Заранкомолодший син Новосельцева.

Ельдар Рязановпасажир автобуса.

Факти

ред.

Компанія Google випустила Дудл на території Росії й України в честь сорокової річниці із дня виходу фільму[1][2].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. 104th Anniversary of Film "Office Romance". Google. 26 жовтня 2017. Архів оригіналу за 25 жовтня 2017. Процитовано 26 жовтня 2017.
  2. Google створив дудл в честь 40-річчя "Службового роману". bilshe.com. 26 жовтня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Посилання

ред.