Слоут
Сло́ут — село в Україні, у Березівській сільській громаді Шосткинського району Сумської області. Розташоване за 15 км від міста Глухова та за 8 км від автодороги Київ — Москва М02E101. Населення станом на 2001 рік становило 1738 осіб, а станом на 2015 рік — 1406 осіб.
село Слоут | |
---|---|
Слоутська сільська рада | |
Країна | Україна |
Область | Сумська область |
Район | Шосткинський район |
Тер. громада | Березівська сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA59100010180097253 |
Облікова картка | Слоут |
Основні дані | |
Населення | 1406 |
Площа | 5,35 км² |
Поштовий індекс | 41436 |
Телефонний код | +380 5444 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 51°45′22″ пн. ш. 33°46′03″ сх. д.H G O |
Середня висота над рівнем моря |
181 м |
Водойми | р. Есмань |
Місцева влада | |
Адреса ради | 41437, Сумська обл., Шосткинський р-н, с. Береза, вул. Центральна, буд. 1 |
Сільський голова | Артеменко Надія Михайлівна |
Карта | |
Мапа | |
|
Географія
ред.Село Слоут розташоване на березі річки Есмань. На відстані до 4-х км є села Долина, Береза і Іващенкове. До села примикає великий лісовий масив (сосна, дуб). Через село проходить автомобільна дорога Т 2502, поруч — залізниця, станція Слоут за 2 км.
Назва
ред.Існує кілька версій щодо походження назви села.
- Дехто вважає, що сюди до озер, приходили з навколишніх сіл на ловлю («слов») риби, звідси «Словут», «Слоут»[джерело?].
- Інша версія: назва пов'язана зі словом «словутий», яке словник Володимира Даля пояснює як «славний», «знаменитий», «відомий» (пор. «Славутич»)[1][2]. Слоутські озера, які знаходяться тут, були другими за величиною на Чернігівщині, і славились своїми рибними багатствами.
Історія
ред.Поблизу села виявлені залишки поселень бронзової доби та сіверян (VIII-Х століття).
В 1503 році край входив до складу Московської держави. Але під тиском Республіки Обох Націй (Речі Посполитої) через 115 років Глухівщина перейшов під контроль цієї держави. Поляки активно заселяють свою прикордонну місцевість. Сюди масово приїжджають вихідці з центральної України[джерело?].
У середині XVII ст. з дозволу українського гетьмана Богдана Хмельницького знатний козак Глухівської сотні Бабка заснував слобідку на берегах Слоутських озер і р. Османь. З цієї слобідки і починається історія села.
У 1712 р. лівобережний гетьман Іван Скоропадський віддав Слоут у володіння та користування генеральному писарю Семенові Савичу. Через 6 років правитель Московії Петро І затвердив це спеціальною грамотою. Савичі були впливовими людьми в Україні, мали свій герб. Тому й наше село було в пошані.
Після смерті Семена Савича в 1725 році Слоут разом з іншими його маєтностями переходить до сина, Федора. А згодом до сина останнього, теж Федора, відомого українського архітектора — будівничого Троїцького собору в Глухові.
Федір Савич в 1754 р. почав судитись з козаками за озера. І виграв цю справу, подарувавши сотнику Туранському буланого коня за 20 карбованців. У 1773 році Савичі з продали 167 дворів Слоута переяславському полковнику Григорію Іваненку.
У 1836 році селом володіла Софія Михайлівна Миклашевська, дочка губернатора Михайла Павловича Миклашевського. Вона принесла село у свій шлюб з Олександром Федоровичем фон дер Брігге.[3][4]
В 1842 році в центрі Слоута побудували кам'яну Різдво-Богородицьку церкву. У самому храмі були численні ікони та великі фрески, а дзвін було чути за багато кілометрів. Нині на її фундаменті розташований сільський Будинок культури (побудований в 1938 році.)
В 1875 році в Слоуті відкрили земську школу. У ній у трьох класах навчалися 136 хлопчиків та 16 дівчаток. За штатом було передбачено два вчителі. В 1889 році заснували бібліотеку.
На початку XX століття кількість дворів досягла 800, а кількість жителів — 3123 особи, і була найбільшою за всю історію Слоута. У ході революції в січні 1906 р. в Слоуті почалось селянське повстання. Селяни спалили садибу поміщика Бріггена. Але через декілька днів війська придушили повстання. В результаті Столипінської аграрної в 1908 році навколо Слоута з'явилось три хутори Долина, Панщина та Туровщина. На даний момент існує лише село Долина, що, як і Слоут, розташоване на автотрасі Глухів — Шостка.
Радянська окупація села почалася в січні 1918 року[5]. Слоутчани в 1932—1933 роках страждали від голоду[6]. Але, як свідчать старожили, селяни завдяки важкій праці та власному господарству вижили. Смертність в Слоуті не була такою великою, як по Україні.
Під час німецько-нацистської окупації в Слоутських лісах почав діяльність Глухівський партизанський загін під командуванням П. Л. Кульбаки[5]. В листопаді 1941 року в лісі відбувся перший бій Глухівського партизанського загону.
В 1953–1985 роках колгоспом керував Василь Акимович Овсієнко.
З 1957 по 1991 роки в Слоуті виходила газета («багатотиражка») «Чапаєвець». Довгий час (з 1957 по 1971 роки) її редактором був учитель Слоутської школи Беніамін Красовицький.
Сьогодення
ред.Нині село орієнтується на покращення життя людей. На території села діє ТОВ «Агрофірма імені Чапаєва», Слоутське лісництво, три десятки підприємців. У Слоуті, станом на березень 2010 року, у 712 будинках проживали 1 473 особи, ще 13 — у 26 будинках у с. Долина. На території Слоутської сільської ради діє Слоутський навчально-виховний комплекс, в якому навчається 164 дитини, працює Будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт, 8 магазинів. Загальна площа села 9 002 гектари, з них 4 938, 2 гектари сільгоспугідь. Ще 75, 5 гектари — під водними об'єктами. Протяжність доріг з твердим покриттям 22 кілометри, а водогонів 11, 75 кілометри.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області», село увійшло до складу Березівської сільської громади[7].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Глухівського району, село увійшло до складу новоутвореного Шосткинського району[8].
Населення
ред.У 1859 році в козацькому та власницькому селі налічувався 301 дворів, мешкало 1946 осіб (860 чоловічої статі та 1086 — жіночої), була православна церква та завод винокуріння[9].
Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Глухівської волості Глухівського повіту Чернігівської губернії, мешкало 2144 особи, налічувалось 352 дворових господарств, існувала православна церква, постоялий двір, 4 постоялих будинки, водяний млин, крупорушка[10].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2869 осіб (1409 чоловічої статі та 1460 — жіночої), з яких 2862 — православної віри[11].
За даними на 1973 рік у Слоуті було 754 двори, а населення становило 2365 осіб[5].
1859 | 1885 | 1897 | 1973 | 1980[12] | 2001 | 2015 |
---|---|---|---|---|---|---|
1 946 | 2 144 | 2 869 | 2 365 | 2 140 | 1 738 | 1 406 |
▲ | ▲ | ▼ | ▼ | ▼ | ▼ |
Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[13]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 1691 | 97.30% |
російська | 43 | 2.47% |
румунська | 3 | 0.17% |
білоруська | 1 | 0.06% |
Усього | 1738 | 100% |
Соціальна сфера
ред.У селі діють Слоутський навчально-виховний комплекс, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, відділення зв'язку.
Пам'ятки
ред.У Слоуті встановлено меморіальний комплекс на честь радянських воїнів, які звільнили село від гітлерівців і односельчан, які загинули на фронтах війни.[5]
Вигляд 1
|
Вигляд 2
|
Табличка
|
У 1992–1996 роках у селі побудували Храм Різдва Богородиці. Освячений церкви відбулось 20 вересня 1996.
Вигляд 1
|
Вигляд 2
|
Відомі люди
ред.У селі народилися або проживали:
- Бриген Олександр Федорович (1792—1859) — декабрист, учасник франко-російської війни 1812 року, масон.
- Веретьонник Ігор Олексійович («Чужий»; 2001—2023) — український військовослужбовець, старший солдат механізованого батальйону (в/ч А4007) 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну 22 січня 2023 року поблизу с. Новоселівка Друга Покровського району Донецької області; кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2024)[14][15][16][17].
- Гриценко Андрій Петрович (нар. 1976) — український педагог і науковець.
- Гриценко Іван Никифорович (1921—1991) — український радянський науковець, ветеринарний лікар, доктор ветеринарних наук (1967), професор (1984).
- Костюченко Олександр Петрович (1984—2022) — український військовослужбовець 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну 2 жовтня 2022 року на Херсонському напрямку.[18][19]
- Костюченко Петро Петрович (1937—2006) — Герой Соціалістичної праці (1966), делегат ХХІІІ з'їзду КПРС у Москві у Москві.
- Лавренченко Олег Володимирович (1997—2023) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну 30 березня 2023 року поблизу Кремінної на Луганщині[20][21]; кавалер ордена «За мужність» III ступеня[22].
- Талан Світлана Олегівна (нар. 1960) — українська письменниця, авторка романів.
- Тур Ігор Олегович (2004—2023) — український військовослужбовець, солдат-гранатометник у складі десантно-штурмового батальйону 79-ї окремої штурмової бригади, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну 15 грудня 2023 року року в селі Новомихайлівка Покровського району на Донеччині; кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2024)[23][24][25].
- Трибунський Олексій Євстахійович (25 березня 1900, Бачівськ—20 березня 1958, Слоут) — Герой Радянського Союзу.
У селі проживали та поховані:
- Рева Андрій Григорович (1980—2023) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну 17 лютого 2023 року на Донеччині; кавалер ордена «За мужність» III ступеня[26].
- Скіпа Павло Олександрович (1986—2023) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну 6 червня 2023 року поблизу села Новосілка Великоновосілківського району на Донеччині[27].
Галерея
ред.ТОВ «Агрофірма ім. Чапаєва»
|
Будинок культури
|
Ставок
|
Примітки
ред.- ↑ Толковый словарь Даля → ПРЕСЛОВУТЫЙ.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Этимологический словарь русского языка Крылова → ПРЕСЛОВУТЫЙ.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Граф Милорадович, Григорий Александрович (1901 г.). Родословная книга черниговского дворянства (рос.). Т. 2, часть 6. Санкт-Петербург: Санкт-Петербургская Губернская Типография. с. 127. Процитовано 26 березня 2024.
- ↑ Модзалевский, Вадим Львович (1912 г.). Малороссийский родословник (рос.). Т. Третий: Л-О. Киев: Типо-Литография „С. В. Кульженко“. с. 498—499. Процитовано 26 березня 2024.
- ↑ а б в г Селения, Слоут село[недоступне посилання з вересня 2019] (рос.)
- ↑ стор 47 Голодомор на Сумщині. Спогади очевидців (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 10 березня 2015.
- ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області». kmu.gov.ua. Процитовано 25 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ «История городов и сел Украинской ССР», Том «Сумская область» (рос.)
- ↑ Указ Президента України від 2 січня 2024 року № 2/2024 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ На Донбасі загинув воїн із Сумщини Ігор Веретьонник | The Sumy Post Новини. The Sumy Post (рос.). Процитовано 9 серпня 2023.
- ↑ Веретьонник Ігор Олексійович. sumymemory.gov.ua (укр.). Процитовано 26 липня 2024.
- ↑ Автор (ініціатор): Рибалка Наталія Миколаївна (Дата оприлюднення: 8 січня 2024). Присвоєння героя України ПОСМЕРТНО. Електронні петиції. Офіційне інтернет-представництво Президента України (укр) . Процитовано 3 серпня 2024.
- ↑ Як загиблого Олександра Костюченка зі Слоута згадують знайомі та друзі. Глухів.City (укр.). Процитовано 9 серпня 2023.
- ↑ На фронті поклав життя житель села Слоут Олександр Костюченко, який вважався зниклим безвісти. Глухів.City (укр.). Процитовано 9 серпня 2023.
- ↑ Щоденник пам’яті та болю: спогади дружини про загиблого воїна з Глухівщини. ГЛУХІВ.INFO (рос.). Процитовано 3 серпня 2024.
- ↑ У Слоуті проводжають в останню путь загиблого на Луганщині Олега Лавренченка. Глухів.City (укр.). Процитовано 9 серпня 2023.
- ↑ Указ Президента України від 10 листопада 2023 року № 746/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 17 травня 2024 року № 337/2024 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Назавжди 19 років. На фронті загинув воїн зі Слоута Ігор Тур. Глухів.City (укр.). Процитовано 18 грудня 2023.
- ↑ Автор (ініціатор): Тур Андрій Олегович (Дата оприлюднення: 23 лютого 2024). Шановний пане Президент, прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України солдату ТУРУ Ігорю Олеговичу. Електронні петиції. Офіційне інтернет-представництво Президента України (укр) . Процитовано 3 серпня 2024.
- ↑ На фронті загинув відеооператор із Шостки. ШосткаNews.City (укр.). Процитовано 9 серпня 2023.
- ↑ На війні загинув захисник України з Березівської громади | Данкор онлайн | Сумской информационный портал: все новости Сумщины. dancor.sumy.ua. Процитовано 9 серпня 2023.
Посилання
ред.- История Городов и Сел, Слоут, Глуховский район[недоступне посилання з травня 2019] (рос.)
- Фото Планета, Слоут
- Погода в селі Слоут