Слонімський повіт (рос. Слонимский уезд, біл. Слонімскі павет) — адміністративно-територіальна одиниця Великого князівства Литовського у 15071795 роках, а після з тою ж назвою Гродненської губернії Російської імперії з центром у місті Слонім. Мав у підпорядкуванні 23 волості. Займав близько 7,1 тисяч км².

Слонімський повіт
Герб повітового центру
Губернія Слонімське намісництво
Литовська губернія
Гродненська губернія
Центр Слонім
Створений 1507
Скасований 1921
Площа 6261,1 (1897)
Населення 226 274 осіб (1897)
Густота 36.1 осіб / верст²
Найбільші міста Слонім

Історія ред.

Повіт було утворено 1795 року у складі Слонімського намісництва у ході Третього поділу Річі Посполитої, 1797 року віднесено до Литовської губернії, а з 28 серпня 1802 року — до Гродненської губернії (містився у її північній частині). У 1921 році під владою Другої Річи Посполитої Гродненськой повіт було перенесено до Білостоцького воєводства з майже повною зміною внутрішнього адміністративно-територіального устрою.

Адміністративний поділ ред.

На 1913 рік до повіту входило 23 волості:

Населення ред.

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, невелику частину населення повіту стоновили українці[1].

За даними перепису населення 1897 року в повіті жило 226,3 тис. осіб. білоруси — 80,7 %; євреї — 15,2 %; росіяни — 2,1 %; поляки — 1,6 %. У повітовому центрі проживало 15 863 осіб.

Примітки ред.

  1. Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 361. (рос. дореф.)

Джерела ред.