Слободан Мартинович
Слободан Мартинович (серб. Слободан Мартиновић; нар. 25 липня 1945, Белград - 10 лютого 2015, Смедереве) – сербський шахіст і шаховий тренер, гросмейстер від 1979 року.
| Слободан Мартинович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Оригінал імені | серб. Слободан Мартиновић | |||
 | ||||
| Країна |
.svg){kind=small} Югославія Сербія та Чорногорія Сербія | |||
| Народження |
25 липня 1945 Белград | |||
| Смерть |
10 січня 2015 (69 років) Смедереве | |||
| Титул | Міжнародний майстер (1976), Гросмейстер (1979) | |||
| Піковий рейтинг |
2500 (липень 1996) | |||
Шахова кар'єра ред.
У 1968 і 1969 роках двічі представляв Югославію на командних чемпіонатах світу серед студентів, 1969 року здобувши в Дрездені срібну медаль[1]. 1981 року взяв участь у командному турнірі Mitropa Cup у Люксембурзі, на якому югославські шахісти зайняли 1-ше місце[2]. Кілька разів брав участь у фіналі чемпіонату Югославії, найкращий результат (поділив 3-4-те місце) показавши 1980 року в Кнежево[3].
Брав участь у багатьох міжнародних турнірах, досягнувши успіхів, зокрема, в таких містах, як: Істр (1975, посів 2-ге місце), Люблін (1976, посів 1-ше місце), Смедеревська Паланка (1977, поділив 1-місце разом з Душаном Райковичем, а також 1981, посів 1-ше місце), Рума (1978, посів 1-ше місце), Трстеник (1979, поділив 2-3-тє місце), Тімішоара (1979, поділив 2-3-тє місце), Зренянин (1980, посів 1-ше місце), Бела Црква (1983, поділив 1-місце разом зі Славолюбом Мар'яновичем), Бор (1984, посів 1-ше місце), Лілль (1986, посів 1-ше місце), Гронінген (1988, посів 1-ше місце), Каорле (1991, поділив 1-місце разом з Драганом Барловим), Сомбатгей (2003, посів 1-ше місце), Вршац (2006, відкритий турнір Меморіалу Борислава Костіча, поділив 1-місце разом із, зокрема, Гораном Чабрило, Деяном Античем і Бошко Абрамовичем), Зениця (2008, посів 2-ге місце позаду Еміра діздаревича і 2010, посів 3-тє місце позаду Еміра Діздаревича і Драгиші Благоєвича), Борово (2010, поділив 1-місце разом з Ніколою Остоїчем) і Пожареваць (2012, чемпіонат Центральної Сербії, поділив 2-ге місце позаду Мирослава Марковичаm, разом з Бошко Абрамовичем і Анджелією Стоянович)[4].
1985 року, під час турніру OHRA в Амстердамі, двічі зіграв внічию з тодішнім чемпіоном світу Анатолієм Карповим[5].
Був секундантом Мілунки Лазаревич під час її участі в турнірах претенденток, а також тренером, зокрема, Наташі Бойкович і Мирослава Мирослава Марковича і команди Югославії, яка 1989 року в Люцерні завоювала срібну медаль командного чемпіонату світу.
У шахових турнірах брав участь практично до самої смерті. Наприкінці грудня 2014 року взяв участь у відкритому чемпіонаті Пожареваця, здобувши 2 очка в 5 партіях[6].
Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 липня 1996 року, досягнувши 2500 очок ділив тоді 12-13-те місце (разом з Міланом Драшко) серед югославських шахістів.[7].
Зміни рейтингу ред.
|
Примітки ред.
- ↑ OlimpBase
- ↑ OlimpBase
- ↑ YUG-ch35 | Skender Vakuf 1980
- ↑ GM Miroslav Markovic ends the hiatus, wins Central Serbia Open Championship
- ↑ Amsterdam OHRA 1985
- ↑ Otvoreno prvenstvo Pozarevca 2014 - A
- ↑ FIDE rating history :: Martinovic, Slobodan
- ↑ Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)
Джерела ред.
- W.Litmanowicz, J.Giżycki, "Szachy od A do Z", tom II, Warszawa 1987, str. 571
- ChessBase Megabase 2010
- Velemajstor SLOBODAN ŠOĆA MARTINOVIĆ (25.07.1945 - 10.01.2015.) ((серб.))
- In Memoriam: GM Slobodan Martinović ((англ.))
- Chessgames Biography: Slobodan Martinovic ((англ.))
Посилання ред.
- Особова картка Слободана Мартиновича на сайті ФІДЕ
- Партії Слободана Мартиновича в базі Chessgames
- Особова картка Слободана Мартиновича на сайті 365chess.com