Слабка стійкість

Слабка стійкість. Сталий розвиток на основі критерію слабкої стійкості означає, що сумарний розмір відтворюваного антропогенного (техногенного) і природного (іноді також і людського) капіталу повинен не спадати з часом. При цьому приймається можливість заміщення природного капіталу техногенним. Також припускається, що всі економічні цінності відображаються в цінах ресурсів, ринки не мають спотворень у своїй діяльності, видобуток ресурсів ведеться найефективнішим чином і що рента реінвестується в інші активи економіки. Іншими словами, обсяг заощаджень повинен, принаймні, дорівнювати амортизації виробленого техногенного капіталу за вирахуванням виснаження природного капіталу з тим, щоб загальна сума капіталу суспільства не спадала . Обмеженість заміщення природного капіталу техногенним призвела до появи концепції сильної стійкості.

Див. також

• Сильна стійкість
• Принцип "забруднювач платить"
• Принцип "платить жертва"
• Економічні інструменти екологічної політики
• Система природоохоронних (страхових) облігацій (векселів)
• Сталий розвиток
• Економіка сталого стану
• Індикатори сталого розвитку
• Зелена економіка
• Прокляття ресурсів

Література

• Daly H., Farley J. Ecological Economics: Principles and Applications. — Washington: Island Press, 2004.

Ресурси Інтернету

• Еколого-економічний словник [1]
• Економічна цінність природи [2]
• Концепция общей экономической ценности природных благ [3]
• Традиционные и косвенные методы оценки природных ресурсов [4]