Відкрити головне меню

Ско́чище — село в Україні, у Брусилівському районі Житомирської області. Населення становить 373 особи.

село Скочище
Країна Україна Україна
Область Житомирська
Район/міськрада Брусилівський
Рада/громада Брусилівська селищна громада
Код КОАТУУ 1820985003
Основні дані
Засноване 1200
Перша згадка 1471
Населення 373
Площа 0,243 км²
Густота населення 1534,98 осіб/км²
Поштовий індекс 12643
Телефонний код +380 4162
Географічні дані
Географічні координати 50°06′30″ пн. ш. 29°20′10″ сх. д. / 50.10833° пн. ш. 29.33611° сх. д. / 50.10833; 29.33611Координати: 50°06′30″ пн. ш. 29°20′10″ сх. д. / 50.10833° пн. ш. 29.33611° сх. д. / 50.10833; 29.33611
Середня висота
над рівнем моря
203 м
Місцева влада
Адреса ради 12643, Житомирська обл., Брусилівський р-н, с. Скочище, вул.Мороженка, 40-а, тел. 2-64-35
Сільський голова Віктор Леонідович Заїць
Карта
Скочище. Карта розташування: Україна
Скочище
Скочище
Скочище. Карта розташування: Житомирська область
Скочище
Скочище
Мапа

ІсторіяРедагувати

Історична дата утворення у 1200 році. Вперше згадане 1471 року.

Довколишні місця у далекій давнині мали якесь особливе значення. про що можна здогадуватися iз великої кількості могил, залишених довкола, особливо в урочищі Грубське. Їх нараховують 684. Kpім багатьох могил тут знаходяться великі вали, які дуже добре збереглися. Їх нараховується 4. Один iз них називають Змійовим. Довжина кожного валу до 2 верст, висота від 2-3 до 6-7 сажнів, глибина ровів 5 сажнів. Важко відгадати призначення та епоху побудови цих укріплень. Народ стверджує, що під час першої навали татарської (монгольськоi) на Київ (1239 року) довколишні жителі в кількості 40 000 укріпилися в цих місцях, але були умертвлені після недовготривалої осади.

У другій половині XVIII століття після відновлення польського володарювання Скочища з iншим передмістям Ходоркова Пустельниками належали трьом власникам: Ксаверію Нітославському - судді міському Київському і Каетану Росцішевському - судді Галицькому та польському генералу Гадзевичу, який обтяжив маєток боргами і помер у 1796 році. В кінці минулого століття маєтком заволодів Маршковський, потім володіла ним княгиня Цецилія Радзивілл до 1834 року, потім Костянтин Свідзінський з 1838 року. Пізніше село належало Емілії Маршицькій.

(Матеріали Станіслава Губерначука за книгою Леонтія Похилевича "Сказанія о насєльонних мєстностях Кієвской губернії". Книга видана у 1864 та перевидана iз доповненнями у 1887 роках.)

До 20 березня 1959 року село входило до складу Попільнянського району.

ПосиланняРедагувати