Скочиляс Ігор Ярославович

український історик, краєзнавець, доктор історичних наук

Ігор Ярославович Скочиляс (5 квітня 1967, с. Цигани Борщівського району Тернопільської області — 20 грудня 2020[3]) — український історик, краєзнавець. Кандидат (1999) та доктор історичних наук (2011), професор.

Ігор Скочиляс
Skochylyas Ihor.jpg
Народився 5 квітня 1967(1967-04-05)
Цигани, Чортківський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Помер 20 грудня 2020(2020-12-20) (53 роки)
Львів або Личаківський цвинтар, Львів
·коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19)
Поховання
 : 
зображення місця поховання
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна[1][2]
Національність українець
Діяльність історик
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Галузь історія
Заклад Український католицький університет
Звання Старший науковий співробітник
Ступінь Доктор історичних наук

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Могила Ігоря Скочиляса..jpg

ЖиттєписРедагувати

Закінчив Львівський університет з відзнакою (1991).

До 1993 — старший науковий співробітник ДАТО. Співзасновник краєзнавчого товариства «Джерело» (м. Борщів), співредактор науково-краєзнавчого збірника «Літопис Борщівщини».

1992—1995 — член редколегії наукового збірника «Україна в минулому»; голова Історичної та член Археографічної комісій НТШ. Член Українського геральдичного товариства.

Від 1993 — старший науковий співробітник Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства НАН України, 1999 — викладач (з 2020 — завідувач) кафедри церковної історії Українського католицького університету, декан Гуманітарного факультету (2010), проректор з наукової роботи (2016)[4] Українського католицького університету.

З 2013 по 2015 був гостьовим професором для студентів Українського Вільного Університету / Ukrainische Freie Universität (Мюнхен)[5]

Помер від ускладнень Covid-19 у Львові , похований на полі № 75 Личаківського цвинтаря.

ПраціРедагувати

Автор історико-краєзнавчих нарисів:

  • «Українська церква на Борщівщині та інші сторінки національного відродження краю» (1992),
  • «Поштовий комітет Угіди у суспільно-політичному житті Борщівщини середини 20-х — кінця 30-х рр. XX ст.» (1995),
  • монографії «Генеральні візитації Київської унійної митрополії XVII — XVIII століть» (2004), Науковий редактор і автор передмови до книги: Верига Василь. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XX ст.) // Львів, Видавництво «Світ», 1996, ISBN 5-7773-0359-5. Посилання
  • «Генеральні візитації церков і монастирів Володимирської унійної єпархії кінця XVII — початку XVIII століть: книга протоколів та окремі описи», заг. ред. та іст. нарис Анджей Ґіль, Ігор Скочиляс, упоряд. Анджей Ґіль, І. Макевич, Ігор Скочиляс, Ірина Скочиляс (ЛьвівЛюблін 2012),
  • «Володимирсько-берестейська єпархія XI—XVIII століть: історичні нариси», співавтор Анджей Ґіль (Львів 2013),
  • «Kościoły wschodnie w państwie polsko-litewskim w procesie przemian i adaptacji: metropolia kijowska w latach 1458—1795», співавтор Анджей Ґіль (Люблін-Львів 2014).

Автор понад 250 статей, розвідок з історії Тернопільщини, історії церкви в Україні українською, а також англійською, італійською, литовською, польською і російською мовами.

Нагороди і відзнакиРедагувати

2015 — нагорода «Feniks» Товариства католицьких видавців у категорії «Церковні науки» за публікацію монографії «Kościoły wschodnie w państwie polsko-litewskim w procesie przemian i adaptacji: metropolia kijowska w latach 1458—1795» (Варшава).

2015 — нагорода в рамках 55-го Конкурсу Польського товариства книговидавців «Найгарніші книжки 2014 року» в номінації «Наукові та науково-популярні книги (гуманітаристика)» за публікацію монографії «Kościoły wschodnie w państwie polsko-litewskim w procesie przemian i adaptacji: metropolia kijowska w latach 1458—1795» (Варшава).

2014 — нагорода ректора Українського католицького університету «За виняткові досягнення у наукових дослідженнях».

2011 — відзнака Національної академії наук України «За вагомий внесок у розвиток науки, активну науково-організаційну роботу».

2011 — відзнака Львівської архиєпархії УГКЦ «За дослідження історії Української Греко-Католицької Церкви»[5]

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати