Відкрити головне меню

«Скорботна бездушність» (рос. «Скорбное бесчувствие») — російський радянський художній фільм режисера Олександра Сокурова за сценарієм Юрія Арабова, знятий 19831986 роках. На широкий екран вийшов в грудні 1987 роки (в титрах вказаний 1986 рік).

Скорботна бездушність Picto infobox cinema.png
рос. Скорбное бесчувствие
Жанр драма
Режисер Олександр Сокуров
Сценарист Юрій Арабов
У головних
ролях
Рамаз Чхиквадзе
Алла Осипенко
Ірина Соколова
Володимир Заманський
Вікторія Амітова
Дмитро Брянцев
Тетяна Єгорова
Вадим Жук
Андрій Решетін
Ілля Рівін
Оператор Сергій Юріздицький
Кінокомпанія Ленфільм
Тривалість 110 хвилин
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1986
IMDb ID 0124127

ЗмістРедагувати

Знятий за мотивами твору Бернарда Шоу «Дім, де розбиваються серця». Йде Перша світова війна. Навколо панують смерть, розруха, битви. Та це зовсім не те, що відбувається в особняку Шотовера. Тут своя течія життя, де вирують пристрасті, інтриги, біль і нестримна ненависть, котра виривається з, здавалося б, надійних укриттів. За сюжетом фільм являє собою вільну фантазію за мотивами «Будинки, де розбиваються серця» (Heartbreak House) Бернарда Шоу, — теж п'єси-фантазії «в російській стилі на англійські теми». Назва кінокартини являє собою дослівний переклад середньовічного медичного діагнозу: лат. Anaesthesia dolorosa:

«Назва цього фільму взято з області медицини. Як режисер я робив фільм про скорботному бездушності — хвороби, якою хворіє тільки людина. <…> Про те, як важко розрізнити і відчути ту грань, за якою люди перестають хворіти людськими хворобами і хворіють як звірі. Невиліковно».

РоліРедагувати

Цікаві фактиРедагувати

Скорботна нечутливість (лат. Anaesthesia psychica dolorosa) — літературне назву психічної анестезії, особливого роду душевної хвороби, найбільш характерним для якої є феномен відчуження вищих емоцій. У хворих спостерігають повну нечутливість до близьких людей, втрата здатності переживати задоволення і невдоволення, радість, любов, ненависть і смуток; вони образно називають себе «живими трупами».

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати