Скомороше

село Скомороше
	Церква Воздвиження Чесного Хреста ГосподньогоЦерква Воздвиження Чесного Хреста Господнього
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Білобожницька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA61060010180069922
Облікова картка	Скомороше
Основні дані
Засноване	1939
Населення	212 (на 1.01.2018)
Територія	1.160 км²
Густота населення	274.14 осіб/км²
Поштовий індекс	48510
Телефонний код	+380 +380 3552
Географічні дані
Географічні координати	49°7′37″ пн. ш. 25°43′39″ сх. д. / 49.12694° пн. ш. 25.72750° сх. д.
Водойми	р. Серет
Найближча залізнична станція	Білобожниця
Місцева влада
Адреса ради	48530, Тернопільська обл, Чортківський р-н, с. Білобожниця, вул. Лесі Українки, 34
Карта
	Скомороше
	Скомороше
Мапа
	Скомороше у Вікісховищі

Скоморо́ше — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Білобожницька сільська громада. Було підпорядковане колишній Звиняцькій сільській раді. Поблизу Скоморошого є хутори Муравщина та Перейма.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Білобожницької сільської громади.^[2]

Назва

Є дві версії щодо назви села. Перша — вона походить від скоморохів — мандрівних акторів-музикантів, які в давнину поселилися на березі р. Серет; друга версія — поселення заснував пан Скоморось (Скомороський). Здавна тут люди займалися землеробством, хоча ґрунти здебільшого глинясті й не давали високих урожаїв.

Географія

Розташування

Розташоване в долині, на берегах р. Перейма (біля гирла), правої притоки Серету, басейн Дністра, за 29 км від районного центру та 17 км від найближчої залізничної станції Білобожниця.

Клімат

Скомороше знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом. Але діяльність людини досить часто призводить до екоциду, поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою по області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б проводити ревайлдинг, відновлювати екосистеми та лісові насадження.

Історія

За переказами старожилів, перші поселення збудовані на берегах річки з боку від с. Буданів; на пагорбі, біля церкви був цвинтар, де зберігся хрест. У 1989 р. під час ремонтних робіт на церковному подвір'ї викопано череп людини, більший, ніж у наших сучасників. Під час копання траншеї під фундамент церкви знаходили людські кістки великих розмірів.

Над крутосхилом р. Потік, між селами Скомороше та Звиняч у XVIII ст. був монастир.

На початку ХХ ст. на околицях Скоморошого знайдено сліди поселень доби неоліту.

Перша писемна згадка — 1508 рік. 1550 року шляхтичі Якуб Будзановський разом з дружиною Катажиною з однієї сторони та Миколай Ґольський з іншої мали судову суперечку стосовно розмежування маєтків Будзанова і Скоморошого.^[3]

На поч. XIX століття внаслідок пожежі згоріла половина села.

У 1850-х рр. побудовано приміщення для школи, в якій навчання проводили польською мовою; були уроки української мови.

1880 р. у селі проживали 411 осіб; велика земельна власність належала римо-католицькому проборству в уже згаданому Будзанові.

У 1931 р. в Скоморошому — 480 жителів.

15 червня 1934 р. село Скомороше передане з Теребовлянського повіту до Чортківського^[4].

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти:

Володимир Бабелюк (нар. 1907),
Михайло Білобровка (нар. 1919),
Степан Боднар (нар. 1914),
Михайло Бойчук (нар. 1908),
Василь Басаг (нар. 1911)
Степан Басаг (нар. 1916),
Володимир Голденюк (нар. 1919),
Степан Гринчишин (нар. 1911),
Степан Дерев'янко (нар. 1915),
Василь Дикун (нар. 1923),
Іван Дикун (нар. 1923),
Михайло Дмитраш (нар. 1899),
Степан Дмитраш (нар. 1919),
Іван Дмитрик (нар. 1924),
Іван Зубик (нар. 1912),
Степан Зубик (нар. 1902).

В УПА воювали Іван Мельник, Василь Ранецький, Степанія Садова та інші жителі Скоморошого.

З 26 листопада 2020 року Скомороше належить до Білобожницької сільської громади.^[5]

Релігія

Каплиці

з дерев'яною фігурою св. Яна (кін. XVII — поч. XVIII ст.);
Пресвятої Богородиці.

Пам'ятники

Пам'ятний знак воїнам-землякам, які загинули в роки Другої світової війни

У селі насипано символічні могили УСС (1991) та УПА (1992). Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1985), встановлено

пам'ятний хрест на честь скасування панщини (1852),
вцілів дерев'яний хрест із розп'яттям, біля якого традиційно відзначають пам'ятні дати.

Населення

Чисельність населення, осіб
1880	1900	1910	1921	1931	2001	2014	2018
411				480	318	230	212^[1]

Соціальна сфера, господарство

За Польщі діяли філії товариств «Просвіта», «Сільський господар», «Рідна школа» та інших; кооператива.

У другій половині 1940-х рр. у хаті сім'ї Піців (розстріляних) організовано клуб. При ньому в 1949 р. відкрито бібліотеку, яка тоді мала 50 примірників літератури. В клубі діяли аматорські театральні та фольклорні гуртки. 1968 р. збудовано нове приміщення клубу.

Нині працюють школа (до ?) клуб, бібліотека, ФАП, торговий заклад, ПАП «Скомороше».