Скляров Юрій Олександрович

Юрій Олександрович Скляров (8 лютого 1925(19250208), місто Курськ, тепер Російська Федерація — 3 серпня 2013, місто Москва) — радянський державний діяч, завідувач відділу пропаганди ЦК КПРС, шеф-редактор журналу «Проблемы мира и социализма», секретар Харківського обкому КПУ. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1981—1989 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання. Кандидат історичних наук (1955), доцент (1964).

Скляров Юрій Олександрович
Народився 8 лютого 1925(1925-02-08)
Курськ, РСФРР, СРСР
Помер 3 серпня 2013(2013-08-03) (88 років)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство СРСР СРСР, Росія Росія
Національність росіянин
Діяльність політик
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Науковий ступінь кандидат історичних наук
Вчене звання доцент
Знання мов російська
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
Учасник німецько-радянська війна
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Конфесія атеїзм
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора Орден Слави 3 ступеня орден Слави медаль Жукова ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

Життєпис ред.

Народився в родині службовця. З 1941 року перебував у евакуації. До лютого 1943 року — учень 10-го класу середньої школи в Алма-Атинській області Казахської РСР.

У 1943—1945 роках — у Червоній армії. З лютого по жовтень 1943 року — курсант Гомельського військового піхотного училища, яке дислокувалося в Туркменській РСР. З жовтня 1943 року — зарядник гармати 746-го окремого винищувально-протитанкового артилерійського дивізіону 25-го танкового корпусу, учасник німецько-радянської війни. Деякий час лікувався в польовому госпіталі. З квітня 1944 року — навідник 1-ї батареї, командир гармати 297-го окремого винищувально-протитанкового артилерійського Тернопільського дивізіону 322-ї Червонопрапорної Житомирської стрілецької дивізії 60-ї армії 1-го Українського фронту. Демобілізувався з армії в листопаді 1945 року.

Член ВКП(б) з 1944 року.

У 1945—1946 роках — учень 10-го класу Новотаволжанської середньої школи Курської області. Закінчив школу, отримав атестат зрілості і золоту медаль.

У 1946—1951 роках — студент історичного факультету Харківського державного університету імені Горького.

У 1951—1955 роках — аспірант, викладач, доцент кафедри марксизму-ленінізму Харківського державного університету імені Горького.

У 1955—1963 роках — лектор Харківського міського комітету КПУ; керівник лекторської групи Харківського обласного комітету КПУ.

У 1963—1964 роках — доцент кафедри історії КПРС, завідувач кафедри наукового комунізму Харківського державного університету імені Горького.

14 грудня 1964 — січень 1970 року — секретар Харківського обласного комітету КПУ з пропаганди.

У жовтні 1969 — травні 1976 року — заступник завідувача відділу пропаганди ЦК КПРС.

У травні 1976 — травні 1982 року — 1-й заступник головного редактора газети «Правда».

У травні 1982 — липні 1986 року — шеф-редактор журналу «Проблемы мира и социализма».

У липні 1986 — листопаді 1988 року — завідувач відділу пропаганди ЦК КПРС.

З листопада 1988 року — персональний пенсіонер союзного значення в місті Москві.

Помер 3 серпня 2013 року. Похований на Троєкуровському цвинтарі Москви.

Звання ред.

Нагороди ред.

Примітки ред.

Джерела ред.