Відкрити головне меню

Скибицький Михайло Карлович
Псевдо Miguel Rola
Народився 1793(1793)
с. Корчівка Старокостянтинівського повіту на Волині (тепер Красилівський район Хмельницької області)
Помер 1847(1847)
с. Корчівка
Національність українець
Місце проживання м.Кобеляки
Діяльність військовий інженер
Відомий завдяки учасник Війни за незалежність іспанських колоній в Америці, автор біографії венесуельського президента Хосе Антоніо Паеса
Військове звання полковник
Нагороди «Бюсто де Лібертадор» («Бюст Визволителя»)
Герб

Герб Скибицьких Роля

Михайло Карлович Скибицький (*1793 р., с. Корчівка Старокостянтинівського повіту на Волині — †1847 р., Летичів, Старокостянтинівська в'язниця) — учасник Війни за незалежність іспанських колоній в Америці, соратник Симона Болівара, біограф президента Венесуели Х. А. Паеса.

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився у селі Корчівка Старокостянтинівського повіту на Волині (тепер Красилівський район Хмельницької області). Отримав від батька маєток Веселий Кут Таращанського повіту на Київщині. М. Скибицький успішно здобув інженерну освіту, служив у Петербурзі військовим інженером. Але дух непокори кликав і романтичний 30-річний українець через Швецію й Англію добрався до Венесуели, вступив волонтером в армію Симона Болівара, одержав звання поручника. У вирішальній битві за незалежність проти іспанських колонізаторів — битві на плато Аякучо в Перу 9 грудня 1824 року вояки М. Скибицького добилися перелому та перемоги. За мужність і героїзм найвищу військову відзнаку — орден «Бюсто де Лібертадор» («Бюст Визволителя») — отримав особисто з рук Болівара. Згодом став офіцером штабу Симона Болівара. Йому доручали вести переговори з бунтівними генералами, він удосконалив діяльність служб Генерального штабу визвольної армії. Почалося стрімке сходження українця по службі: у жовтні 1826 р. — капітан колумбійської армії, в жовтні 1827 р. — майор, через 3 роки — інженер-полковник Федеративної Республіки Велика Колумбія. Став одним з організаторів повстанської армії.

Відповідав за формування інженерних підрозділів та будівництво фортифікаційних споруд, розробив оригінальний проект міжокеанського каналу. Уперше в історії дав інженерний розрахунок Панамського каналу (тільки через півстоліття ідею українця почали втілювати в життя). Зрештою 1914 р. будівництво Панамського каналу завершили.

У 1830 р. після смерті Болівара український доброволець увійшов у близьке оточення першого президента Венесуели Хосе Антоніо Паеса; став його ад'ютантом, допоміг написати мемуари Президента. Того ж року у венесуельському порту Маракайбо Михайло Скибицький збудував віллу «Україна», яка й сьогодні діє як готель «Україна».

У 1831 р. поїхав до Парижу, щоб надрукувати мемуари президента (не вдалося). Кілька років провів у Франції, виконуючи доручення Президента Венесуели. У Парижі зустрів багатьох земляків: українців, польських революційних емігрантів. Біографія Скибицького так вразила поета Юліуша Словацького, що він присвятив борцеві свій твір.

Бажаючи взнати про сім'ю, Михайло домовився про зустріч з сестрою. В 1835 р. прибув до Львова, де його арештувала австрійська поліція та передала до рук російської влади. Шеф жандармерії О. Х. Бенкендорф поклав на стіл імператора доповідну записку про українського бунтаря. Микола І наклав резолюцію: «Михайла Скибицького допитати, чи дійсно він служив у колумбійських республіканських військах і вислати його до В'ятки». Після чого О. Х. Бенкендорф відправив лист, датований 21 січня 1836 р., військовому губернатору Києва А. Д. Гур'єву: «Його Величність височайше повеліти зволили поміщика Михайла Скибицького, котрий повернувся з-за кордону в Київську губернію, допитати, чи справді він служив у колумбійських республіканських військах і в такому випадку вислати його до В'ятки». Тому національного героя при поверненні в Україну губернатор Київський, Волинський і Подільський відправив на заслання у В'ятку. У місці висилки М. Скибицький 10 років перебував під наглядом поліції, тяжко занедужав і після тривалого листування з властями йому було дозволили відбувати покарання у власному маєтку.

Він повернувся у Веселий Кут під невсипуще око влади. Але борець за свободу не здався: роздобув фальшивий паспорт і втік. Але у Летичеві Скибицького арештували та кинули до старокостянтинівської в'язниці. Там, за ґратами, на 54 році життя упокоївся М. К. Скибицький — українець, герой, яким будь-який народ може пишатися [1].

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

ДжерелаРедагувати