Скиба Григорій Андрійович
Григорій (Гас) Андрійович Скиба (10 січня 1893, Дептівка — 10 квітня 1956) — український військовий діяч, козак 4-ї Сірожупанної дивізії Армії УНР. Провідник ОУН(б) на Конотопщині.
| Григорій Скиба | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Народження |
10 січня 1893 Дептівка |
| Смерть |
10 квітня 1956 (63 роки) (Помер в ГУЛАГу) |
| Громадянство |
.svg){kind=small} УНР |
| Національність | українець |
| Псевдо | Гас |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1919—1920; 1941-1946 |
| Приналежність |
УНР |
| Вид ЗС |
 Армія УНР;  ОУН |
| Війни / битви |
Перша світова війна Радянсько-українська війна |
Життєпис ред.
Народився у селі Дептівка під Конотопом 1893 у родині станових козаків.
Перша світова війна ред.
Телеграфіст за фахом, у Першу світову війну Скиба мобілізований до російського імператорського війська і скерований до 4-го окремого телеграфно-кабельного відділення 34-ї піхотної дивізії, у складі якого перебував на фронті до літа 1917 року. Наприкінці війни повернувся до рідного села, а через деякий час влаштувався поштово-телеграфним урядовцем у с. Велика Топаль Новозибківського повіту Чернігівської губернії. Саме на залізниці Гриць став свідком доленосних подій: проголошення незалежності УНР і початку війни з більшовиками.
Доба УНР ред.
Досить довго лише спостерігав за подіями, що відбувались в Україні, але влітку 1919 вирішив діяти. Спершу загорівся ідеєю боронити власне село від окупантів і вступив до повстанського загону отамана Сорочинського. Однак вже за місяць колишній телеграфний урядник збагнув, що доля України вирішується не в селі Дептівка. У серпні 1919 Григорій долає сотні кілометрів, аби дістатися фронту. Зголошується на службу до 4-ї Сірожупанної дивізії Армії УНР, у лавах якої б'ється проти червоноармійців. Восени 1920, разом з українською армією, відступає на територію Польщі, де потрапляє до таборів інтернованих.
Еміграція в Польщу та арешт в СССР ред.
На чужині хлопець намагається знайти роботу телеграфістом, але марно. Доводиться працювати на будівництві залізниць і лісорозробці. У 1923 Григорій повертається в Україну і одразу потрапляє в поле зору ГПУ. Аби не привертати до себе надмірної уваги, колишній козак Армії УНР селиться на віддаленому від Конотопу хуторі. Однак «залягти на дно» так і не вдалося. У 1930 Скибу заарештовують і засуджують до 5 років ГУЛАГу. Покарання відбував у Норильських таборах, де провів 3,5 роки. У 1933 повернувся до України та оселився у м. Кривий Ріг, працював бухгалтером у «Криворіжбуді». Однак і тут, далеко від рідної Конотопщини, його викривають чекісти. Яким було друге покарання, і чи відбув його Скиба повністю — невідомо.
Друга світова війна ред.
Під час Другої світової війни конотопець знову з'являється у Кривому Розі. Після захоплення міста німцями він влаштовується на роботу до статистичного відділу міської управи, де знайомиться з іншим ветераном Армії УНР — поручником Петром Петієм. Саме Петій наприкінці грудня 1941 переконав Григорія вступити до ОУН (б). Працюючи у міській управі, Скиба вербував своїх колег та відвідувачів з числа городян, до лав націоналістичного підпілля. Потенційних кандидатів у члени організації підбирав серед колишніх ветеранів визвольних змагань та репресованих. Активність Скиби помітило Гестапо. Німці заарештували його і 15 днів утримували у в'язниці. За браком доказів щодо причетності до ОУН (б) вийшов на волю. У лютому 1944, після захоплення Кривого Рогу частинами РСЧА, більшовики розпочали арешти криворізьких націоналістів. Григорій перейшов на нелегальне становище і за підробними документами виїхав до Конотопа, де замешкав у своєї сестри і навіть зміг влаштуватися на роботу шкільним сторожем. Поява невідомого інтелігента, що сторонився радянських установ, привернула увагу міліції. У червні 1944, під час міліцейської облави, Григорій Скиба був затриманий як особа без паспорта. На допиті в міліції заявив, що паспорт загубив, відтак був направлений до військкомату, який скерував його на будівництво.
Розбудова підпілля ред.
Попри своє хитке становище, перебуваючи під постійним стеженням, Григорій почав самостійно гуртувати довкола себе конотопських самостійників і шукати виходи на українське підпілля. Досить скоро він налагодив листування зі своїм братом Яковом. Не зважаючи на те, що брати не спілкувалися багато років, виявилось, що Яків служить зв'язковим в ОУН(б). Через нього Гриць вийшов на крайовий провід, який очолював колишній ветеран визвольного руху, а на той час вже завербований агент НКВД «Свій» — Михайло Захаржевський. За 2 роки роботи в підпіллі Скибі вдалось розбудувати націоналістичну мережу не лише у Конотопському районі, але й на значній території Сумської і Чернігівської областей. Весь цей час, не усвідомлюючи пастки до якої потрапив, колишній сірожупанник перебував під ковпаком чекістів. Щойно Скиба перейшов до формування боївок — його заарештували. Але й чекістський провокатор Михайло Захаржевський був ліквідований СБ ОУН на Волині — завдяки спецоперації, проведеній повстанкою Людмилою Фоя.
Новий арешт і загибель у ГУЛАГу ред.
1946 рік став останнім роком перебування Григорія та Якова Скиб в Україні. Не зважаючи на численні допити, Грицько так і не зламався — він відмовився надавати вичерпну інформацію про підпілля ОУН(б) на Криворіжжі та Конотопщині. 1946 незаконно засуджений до 15 років ГУЛАГу і 5 років поразки у громадянських правах. Загинув у концтаборі.
Вшанування ред.
11 лютого 2017 у Конотопі силами Благодійного фонду «Героїка» відкрито меморіальну дошку на честь Григорія Скиби.
Див. також ред.
Джерела ред.
- Міцний Скиба
- Доконаний факт: Суми й Конотоп — центр бандерівського руху на півночі України
- З-під Конотопа до Аризони: невигадані історії вояків армії УНР / Павло Подобєд. — Івано-Францівськ: «Місто НВ», 2016. — сс. 235—237. ISBN 978-966-428-496-4