Відкрити головне меню
Сироїжка вонюча
Russula xerampelina.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Відділ: Базидіомікотові (Basidiomycota)
Підвідділ: Agaricomycotina
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Підклас: Hymenomycetidae
Порядок: Русулальні (Russulales)
Родина: Сироїжкові (Russulaceae)
Рід: Сироїжка (Russula)
Вид: Сироїжка вонюча
Біноміальна назва
Russula xerampelina
(Schaeff.) Fr., 1838
Синоніми
  Agaricus xerampelina Schaeff. (1774)

Agaricus xerampelinus Schaeff., [1]
Agaricus rubellus Batsch, [2]
Agaricus esculentus var. xerampelinus (Schaeff.) Pers., [3]
Russula xerampelina var. xerampelina , [4]
Russula graveolens var. rubra Britzelm., [5]
Russula atrorosea Schwalb, [6]
Russula borealis Kauffman, [7]
Russula atrosanguinea Velen., [8]

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Russula xerampelina
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Russula xerampelina
EOL logo.svg EOL: 162776
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 118041
MB: 211051
IF: 211051

Сироїжка вонюча, сироїжка ароматна (Russula xerampelina (Schaeff.) Fr.) — їстівний гриб з родини сироїжкових — Russulaceae.

НазваРедагувати

Місцева українська назва — смердюк. В англійській мові називають крабова сироїжка shellfish russula через те, що пахне крабами.

 
Сироїжка вонюча
 
Поширення сироїжки вонючої в Європі

БудоваРедагувати

Шапка 4-8(10) см у діаметрі, опукла, опукло- або плоскорозпростерта, червона, пурпурова, фіолетово-пурпурова, жовтувато-коричнева, бурувато- або зеленувато-оливкувата, гола, з тонким, гладеньким краєм. Пластинки білуваті, згодом сірувато-буро-жовті. Спорова маса вохряно-жовта. Спори жовтуваті, 9-13 Х 8-11 мкм, шипуваті. Ніжка щільна, 3-7(9) Х 1,2 см, біла або червонувата, з часом сіріє. М'якуш щільний, білий, згодом сірів, при розрізуванні бурів, солодкий. Гриби, що полежали, набувають запаху оселедця чи краба. М'якуш молодих грибів пахне оселедцем лише при підсиханні.

Життєвий циклРедагувати

Росте у липні — листопаді.

Поширення та середовище існуванняРедагувати

Зустрічається по всій Україні у листяних і хвойних лісах.

Практичне використанняРедагувати

Добрий їстівний гриб. Використовують його свіжим.

ПриміткиРедагувати

  1. Fungorum qui in Bavaria et Palatinatu circa Ratisbonam nascuntur Icones 4: 49, t. 214-215 (1774)
  2. Elenchus fungorum: 39 (1783)
  3. Synopsis methodica fungorum: 441 (1801)
  4. Epicrisis Systematis Mycologici: 356 (1838)
  5. Hymenomyceten aus Südbayern 10 (Theil VII): Leucospoi, Hyporhodii, Dermini, Melanospori, Cortinarius, Hygrophorus, Lactarius, Russula. Cantharellus, Marasmius, Panus, Lenzites, Boletus, Polyporus, Hydnei, Thelephorei, und Clavariei 10: 17, t. 515:105 (1891)
  6. Das Buch der Pilze: 1, t. a-c (1891)
  7. Report of the Michigan Academy of Science 11: 69 (1909)
  8. Ceske Houby 1: 143 (1920)

ДжерелаРедагувати