Сирники (Луцький район)
Си́рники — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Населення становить 546 осіб.
| село Сирники | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Волинська область |
| Район | Луцький район |
| Громада | Луцька міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1450 |
| Населення | 546 |
| Площа | 0,83 км² |
| Густота населення | 657,83 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 45633 |
| Телефонний код | +380 332 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°48′58″ пн. ш. 25°14′34″ сх. д. / 50.81611° пн. ш. 25.24278° сх. д.Координати: 50°48′58″ пн. ш. 25°14′34″ сх. д. / 50.81611° пн. ш. 25.24278° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
188 м |
| Водойми | Сарна |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 45630, Волинська обл., Луцький р-н, с.Княгининок, вул.17 вересня,77 |
| Карта | |
  Сирники | |
 Сирники | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Історія ред.
На території села відомі наступні пам'ятки археології:
- За 0,8 км на північний захід від села, на лагідному схилі першої надзаплавної тераси лівого берега Сарни висотою 8–10 м над рівнем заплави — селище давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею близько 2 га. Воно знаходиться за 0,5 км на захід від шосейної дороги сполученням Луцьк–Ковель та за 200 м на південь від ґрунтової дороги.
- За 1,3 км на північний захід від села, на схилі першої надзаплавної тераси лівого берега Сарни висотою 10–12 м над рівнем заплави — селище давньоруського періоду ХІ–ХІІІ ст. площею до 2 га.
- За 1,7 км на північний захід від села, на мисі першої надзаплавної тераси лівого берега Сарни висотою 12–14 м над рівнем заплави — двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею до 1,5 га. Воно простежене біля соснового лісу та ґрунтової дороги, котра веде до місцевого торфопідприємства.
- На західній околиці села, на мисі першої надзаплавної тераси правого берега Сарни висотою 10–12 м над рівнем заплави — селище давньоруського періоду ХІ–ХІІІ ст. площею близько 0,5 га.
- За 1,2 км на захід від села, на мисі першої надзаплавної тераси правого берега Сарни висотою 12–14 м над рівнем заплави — селище давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею близько 1 га.
- В північно-західній частині села, в урочищі Горбок, на мисі першої надзаплавної тераси правого берега Сарни, висотою до 15 м над рівнем заплави — поселення лежницької групи ранньозалізного часу площею близько 1 га. Відкрите розвідкою Г. Охріменка і О. Середюка у 1988 р.
Під час Першої світової війни з 1915 р. село перебувало в австрійській окупації. На п'ятий день Брусиловського прориву 26 травня (8 червня) 1916 р. 40-й корпус російської армії вже зайняв Сирники[1].
Під час Другої світової війни, наприкінці лютого 1944 року, точилися бої за визволення Сирників від німецько-фашистських загарбників. На підступах до села закріпилися бійці кулеметної роти 271-го стрілецького Нижньоволзького полку. Гітлерівці, наблизившись на відстань 30—40 метрів, закидали позиції роти гранатами. Пораненого кулеметника замінив сержант А. І. Комок. До кінця дня він відбив 4 атаки ворога. 29 лютого нацисти знову пішли в контратаку. Дві години сержант Комок стримував їх натиск, при цьому знищив 120 солдатів і офіцерів противника. Після того, як закінчились патрони сержант відбивався гранатами, був важко поранений. Коли підрозділи полку рішучою контратакою скинули гітлерівців з висоти, бійці побачили на ній єдиного кулеметника. Це був сержант Аркадій Комок, який згодом помер від отриманих ран. За виявлену стійкість і героїзм сержанту А. І. Комоку посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.[2]. Сьогодні, на честь Героя названо одну із вулиць села Сирники.
До 9 серпня 2016 року село належало до Княгининівської сільської ради.
Населення ред.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 563 особи, з яких 269 чоловіків та 294 жінки.[3]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 531 особа.[4]
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,45 % |
| російська | 0,55 % |
Примітки ред.
- ↑ Наступление Юго-Западного фронта в мае-июне 1916 года (Сборник документов). — Москва, 1940. — С.250, № 186
- ↑ [1]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
Література ред.
- Кучинко М. М., Златогорський О.Є. Пам'ятки археології Луцького району Волинської області: навчальний посібник. — Луцьк: Волинські старожитності, 2010. — С.251-252.
- Си́рники // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.455
Посилання ред.
|
Це незавершена стаття з географії Волинської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |