Сирники (Луцький район)

село в Луцькому районі Волинської області України

Си́рники — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Населення становить 546 осіб.

село Сирники
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район Луцький район
Громада Луцька міська громада
Основні дані
Засноване 1450
Населення 546
Площа 0,83 км²
Густота населення 657,83 осіб/км²
Поштовий індекс 45633
Телефонний код +380 332
Географічні дані
Географічні координати 50°48′58″ пн. ш. 25°14′34″ сх. д. / 50.81611° пн. ш. 25.24278° сх. д. / 50.81611; 25.24278Координати: 50°48′58″ пн. ш. 25°14′34″ сх. д. / 50.81611° пн. ш. 25.24278° сх. д. / 50.81611; 25.24278
Середня висота
над рівнем моря
188 м
Водойми Сарна
Місцева влада
Адреса ради 45630, Волинська обл., Луцький р-н, с.Княгининок, вул.17 вересня,77
Карта
Сирники. Карта розташування: Україна
Сирники
Сирники
Сирники. Карта розташування: Волинська область
Сирники
Сирники
Мапа
Мапа

CMNS: Сирники у Вікісховищі

Історія

ред.

На території села відомі наступні пам'ятки археології:

  • За 0,8 км на північний захід від села, на лагідному схилі першої надзаплавної тераси лівого берега Сарни висотою 8–10 м над рівнем заплави — селище давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею близько 2 га. Воно знаходиться за 0,5 км на захід від шосейної дороги сполученням Луцьк–Ковель та за 200 м на південь від ґрунтової дороги.
  • За 1,3 км на північний захід від села, на схилі першої надзаплавної тераси лівого берега Сарни висотою 10–12 м над рівнем заплави — селище давньоруського періоду ХІ–ХІІІ ст. площею до 2 га.
  • За 1,7 км на північний захід від села, на мисі першої надзаплавної тераси лівого берега Сарни висотою 12–14 м над рівнем заплави — двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею до 1,5 га. Воно простежене біля соснового лісу та ґрунтової дороги, котра веде до місцевого торфопідприємства.
  • На західній околиці села, на мисі першої надзаплавної тераси правого берега Сарни висотою 10–12 м над рівнем заплави — селище давньоруського періоду ХІ–ХІІІ ст. площею близько 0,5 га.
  • За 1,2 км на захід від села, на мисі першої надзаплавної тераси правого берега Сарни висотою 12–14 м над рівнем заплави — селище давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею близько 1 га.
  • В північно-західній частині села, в урочищі Горбок, на мисі першої надзаплавної тераси правого берега Сарни, висотою до 15 м над рівнем заплави — поселення лежницької групи ранньозалізного часу площею близько 1 га. Відкрите розвідкою Г. Охріменка і О. Середюка у 1988 р.

Під час Першої світової війни з 1915 р. село перебувало в австрійській окупації. На п'ятий день Брусиловського прориву 26 травня (8 червня) 1916 р. 40-й корпус російської армії вже зайняв Сирники[1].

Під час Другої світової війни, наприкінці лютого 1944 року, точилися бої за визволення Сирників від німецько-фашистських загарбників. На підступах до села закріпилися бійці кулеметної роти 271-го стрілецького Нижньоволзького полку. Гітлерівці, наблизившись на відстань 30—40 метрів, закидали позиції роти гранатами. Пораненого кулеметника замінив сержант А. І. Комок. До кінця дня він відбив 4 атаки ворога. 29 лютого нацисти знову пішли в контратаку. Дві години сержант Комок стримував їх натиск, при цьому знищив 120 солдатів і офіцерів противника. Після того, як закінчились патрони сержант відбивався гранатами, був важко поранений. Коли підрозділи полку рішучою контратакою скинули гітлерівців з висоти, бійці побачили на ній єдиного кулеметника. Це був сержант Аркадій Комок, який згодом помер від отриманих ран. За виявлену стійкість і героїзм сержанту А. І. Комоку посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.[2]. Сьогодні, на честь Героя названо одну із вулиць села Сирники.

До 9 серпня 2016 року село належало до Княгининівської сільської ради.

Населення

ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 563 особи, з яких 269 чоловіків та 294 жінки.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 531 особа.[4]

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

Мова Відсоток
українська 99,45 %
російська 0,55 %

Примітки

ред.
  1. Наступление Юго-Западного фронта в мае-июне 1916 года (Сборник документов). — Москва, 1940. — С.250, № 186
  2. [1]
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.

Література

ред.
  • Кучинко М. М., Златогорський О.Є. Пам'ятки археології Луцького району Волинської області: навчальний посібник. — Луцьк: Волинські старожитності, 2010. — С.251-252.
  • Си́рники // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.455

Посилання

ред.