Син Дракули (фільм, 1943)

фільм 1943 року

«Син Дракули» (англ. Son of Dracula) — фільм жахів з Класичною серії фільмів жахів студії Universal. Фільм є сиквелом відразу трьох циклів — про Дракулу, Людину-вовка і монстра Франкенштейна. Режисером фільму виступив Роберт Сіодмак. «Син Дракули» є першою роботою режисера для студії Universal. Картина знята за сценарієм Курта Сіодмака, який є молодшим братом режисера. Це третій фільм у трилогії про Дракулу студії Universal, далі вампір з'являвся вже в кроссоверах. Головні ролі виконали Лон Чейні-молодший та Евелін Анкерс.

Син Дракули
Son of Dracula
Жанр жахи
фантастика
Режисер Роберт Сіодмак
Продюсер Форд Бібі
Сценарист Курт Сіодмак (розповідь)
Ерік Тейлор (сценарій)
У головних
ролях
Лон Чейні молодший
Роберт Пейдж
Евелін Анкерс
Оператор George Robinsond
Композитор Ганс Й. Зальтерd
Кінокомпанія Universal Studios
Дистриб'ютор Universal Pictures і Netflix
Тривалість 80 хв.
Мова англійська
урду
Країна США США
Рік 1943
IMDb ID 0036376
Попередній «Донька Дракули»
Наступний «Будинок Дракули»
CMNS: Син Дракули у Вікісховищі

Сюжет

ред.

Граф Алукард, таємничий незнайомець, прибуває в США на запрошення Кетрін Колдвелл, однієї з дочок Новоорлеанський полковника, власника плантації Колдвелл. Незабаром після його прибуття, полковник помирає та залишає своє багатство двом дочкам: Клер отримує всі гроші, а Кетрін — його плантацію «Темні Дуби». Кетрін таємно виходить заміж за Алукарда, уникаючи свого давнього друга Френка Стенлі. Френк намагається перешкодити парі і стріляє в Алукарда, але кулі йдуть прямо через тіло Графа й потраляють у Кетрін, вочевидь, вбиваючи її.

Вражений Френк біжить до професора Брюстера й все розповідає йому, професор приїжджає в «Темні Дуби» й зустрічає там Алукарда та живу Кетрін. Пара розповідає йому, що надалі вони будуть присвячувати дні науковим дослідженням, а приймати гостей тільки вночі. Френк приходить в поліцію й зізнається у вбивстві Кетрін. Брюстер пробує переконати шерифа, що він бачив Кетрін живу і вона буде зайнята весь день, але Шериф наполягає на поїздці в «Темні Дуби». Він знаходить мертве тіло Кетрін й привозить його в морг.

Тим часом угорський професор Лазло приїжджає в будинок Брюстера. Доктор Брюстер зауважив, що слово Алукард в зворотному прочитанні буде Дракула і розуміє, що той є вампіром. Пізніше мати приносить до професора сина, якого вкусили в шию, і це тільки підтверджує припущення Лазло. Згодом Граф приходить до Брюстера й Лазло, але вони дістають хрест, направляють його на графа, і той зникає.

Вампір Кетрін входить в камеру Френка й пояснює, що вона все ще любить його, що вона вийшла заміж за Алукарда тільки, щоб досягти безсмертя, і що вона хоче розділити безсмертя з ним. Френк спочатку не погоджується, але потім поступається їй, оскільки вона повідомляє, як знищити Алукарда. Френк збігає з в'язниці й шукає потаємне місце Алукарда; воно знаходиться на болотах в печері, там стоїть його труну, в якому граф ховається від сонячних променів. Френк спалює його труну. Графу ніде сховатися від сонячних променів, і він помирає. Брюстер, Лазло і шериф знаходять те місце, де вдень спав Алукард, й виявляють лише його скелет. Тоді вони йдуть в «Темні Дуби», де дізнаються, що Френк також підпалив Кетрін і тим самим знищив і її.

Команда

ред.

У ролях

ред.
  • Лон Чейні-молодший — Граф Алукард (Дракула)
  • Евелін Анкерс — Клер Колдвелл
  • Роберт Пейдж — Френк Стенлі
  • Луїз Олбріттон — Кетрін Колдвелл
  • Френк Кревен — Доктор Брюстер
  • Дж. Едвард Бромберг — Професор Лазло
  • Семюел С. Гайндс — Джордж Сіммонс
  • Аделін Де Волт Рейнольдс — Мадам Зімба
  • Пет Моріарті — Шериф Девіс
  • Етта Макденіел — Сара
  • Джордж Ірвінг — Полковник Колдвелл
  • Чарльз Бейтс — Томмі Ленд (у титрах не вказаний)
  • Джоан Блер — Місіс Ленд (у титрах не вказана)
  • Джесс Лі Брукс — Камердинер Стівен (у титрах не вказаний)
  • Джиммі Кроу — помічник мадам Зімби (у титрах не вказаний)
  • Сиріл Делеванті — Доктор Пітерс (у титрах не вказаний)
  • Роберт Дадлі — Мировий Суддя Джонатан Кірбі (у титрах не вказаний)
  • Бен Ірвей — Чарлі, кондуктор у потязі (у титрах не вказаний)
  • Роберт Ф. Гілл — Заступник френка (у титрах не вказаний)
  • Сем Макденіел — Енді, слуга, який зустрічає Дракулу (у титрах не вказаний)
  • Джордж Мікер — Гість на вечірці (у титрах не вказаний)
  • Чарльз Р. Мур — Метью, робітник на плантації (у титрах не вказаний)
  • Джек Роквелл — Помічник Джек (у титрах не вказаний)
  • Волтер Сенд — Помічник Мак (у титрах не вказаний)
  • Еммет Сміт — Скуга (у титрах не вказаний)

Знімальна група

ред.
  • Сценарій — Ерік Тейлор, Курт Сіодмак
  • Продюсер — Форд Бібі
  • Асоційований продюсер — Дональд Г. Браун
  • Виконавчий продюсер — Джек Дж. Гросс
  • Режисер — Роберт Сьодмак
  • Композитор — Ганс Й. Зальтер
  • Оператор — Джордж Робінсон
  • Художники — Джон Б. удман, Мартін Обзіна
  • Художник по костюмам — Вера Вест
  • Художники по декораціям — Рассел А. Гаусман, Едвард Р. Робінсон
  • Монтаж — Сол А. Гудкайнд

Виробництво

ред.

Фільм був заснований на оповіданні Курта Сіодмака, який згодом був адаптований у сценарій Еріком Тейлором[1]. Спочатку режисер Роберт Сьодмак не хотів знімати фільм, але в підсумку погодився і зйомки зайняли усього 16 днів, а його гонорар склав 125 доларів на тиждень[2].

У перших прес-релізах 1943 року стверджувалося, що вампір в фільмі є нащадком Дракули, що відображено в назві картини. Це підтверджується в діалозі двох персонажів, професора Лазло і доктора Брюстера, один іншому каже, що вампір і є Дракула. Але далі в одній зі сцен Кетрін кажучи про вампіра вимовляє фразу «він Дракула»[3].

Цей фільм став першим, в якому було показано, як кажан перетворюється на людину. Ефект був зроблений майстром спецефектів Джоном П. Фултоном. Фултон був головним художником спеціальних ефектів компанії Universal Pictures починаючи з фільму «Людина-невидимка» 1933 року[4]. Так кінострічка є першим фільмом в якому Дракула з'являється в Америці.

Фільм вийшов в прокат в США 5 листопада 1943 року[5].

Критика

ред.

В основному фільм отримав змішані оцінки критиків. Агрегатор рецензій Rotten Tomatoes дав картині рейтинг 60%, на основі 15 рецензій. Глядачі оцінили фільм у 32%[6].

Критику з сайту Клуб-Крік в цілому сподобався сюжет фільму. Так само він відзначає «відмінну гру» Лона Чейні молодшого, який «своїм талантом привніс щось нове в роботу». Порівнюючи Дракулу Лугоши з образом Дракули, який створив на екрані Чейні, критик пише, що «він свідомо показово напористий і сильніше, йому не потрібно створювати награну посмішку і хитрувати, цей вампір вважає за краще діяти в відкриту, використовуючи всю свою міць[7]

Критик Пол Чамберс з сайту Movie Chambers навпаки же називає гру Лона Чейні молодшого в цьому фільмі гіршою за всю його кар'єру: «стовп має більше харизми ніж Чейні в ролі Алукарда. Його гра болісно повільна й незграбна[8]

Кінокритик Денніс Шварц теж лає гру Чейні роблячи акцент на тому, що «вампір розмовляє з американським акцентом, хоча він приїхав з Угорщини[9]

Продовження та спадщина

ред.

Уже наступного року на екрани виходить фільм «Будинок Франкенштейна» (1944), а потім «Будинок Дракули» (1945) в яких так само з'являється Дракула, але вже не є головною дійовою особою. В обох продовженнях роль вампіра виконав Джон Керрадайн[10].

У фільмі вперше використано зворотне написання імені Дракули — Алукард. Згодом дана зміна неодноразово використовувалося для іменування персонажів у творах про вампірів. У серії відеоігор Castlevania присутній персонаж на ім'я Алукард, який також є сином Дракули. За сюжетом гри він пішов проти батька і взяв собі це ім'я, щоб показати, що він — протилежність графу. Так само успадкував від батька можливість перетворення в кажана[11]. Вперше даний персонаж з'явився в Castlevania III: Dracula's Curse як боса, де після перемоги над ним стає іграбельним персонажем[12].

В манзі і заснованих на ній аніме й OVA «Hellsing» це ім'я носить сам граф Дракула[13].

Примітки

ред.
  1. Don G. Smith. [1] — McFarland, 2004-01-01. — 252 с. — ISBN 9780786418138. Архівовано з джерела 1 серпня 2018
  2. Hans C. Blumenberg, Suchergebnisse. [2] — München : Universitas-Verlag, 1982-11. — С. 100—101. — ISBN 9783800408924. Архівовано з джерела 1 серпня 2018
  3. Press kit from 1943 film. Universal publicity department. 1943. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 30 листопада 2018.
  4. Ron Miller. [3] — Twenty-First Century Books, 2006-01-01. — 134 с. — ISBN 9780761329183. Архівовано з джерела 27 травня 2013
  5. Son of Dracula. IMDB.Com. 5 листопада 1943. Архів оригіналу за 26 березня 2018. Процитовано 31 липня 2018.
  6. Son of Dracula. rottentomatoes.com (англ.). Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 31 липня 2018.
  7. MIDNIGHTMAN (МАРТ 3, 2012). Завидный жених — граф Алукард — отзыв на фильм «Сын Дракулы» (Son of Dracula, 1943). КЛУБ-КРИК (ru-RU) . klubkrik.ru. Архів оригіналу за 1 серпня 2018. Процитовано 1 серпня 2018.
  8. Hollywood@Home: Universal Classic Monsters-Complete 30-Film Collection. Movie Chambers (амер.). 23 жовтня 2014. Архів оригіналу за 11 вересня 2018. Процитовано 1 серпня 2018.
  9. Dennis Schwartz. sonofdracula. homepages.sover.net. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 1 серпня 2018.
  10. Tom Weaver, John Brunas. [4] — McFarland, 2011-12-06. — 617 с. — ISBN 9780786491506. Архівовано з джерела 1 серпня 2018
  11. Персонажи Castlevania: Symphony of the Night, Nocturne in the Moonlight, Playstation, Saturn. castleofdracula.com.ru. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 1 серпня 2018.
  12. Lucas M. Thomas (12 січня 2009). Castlevania III: Dracula's Curse Review (амер.). IGN. Архів оригіналу за 21 листопада 2018. Процитовано 1 серпня 2018.
  13. Alucard. MyAnimeList.net (англ.). Архів оригіналу за 27 травня 2020. Процитовано 1 серпня 2018.

Посилання

ред.