Синьоо́ківка — село в УкраїніЗолотоніському районі Черкаської області, підпорядковане Вознесенській сільській громаді.

село Синьооківка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Золотоніський район
Громада Вознесенська сільська громада
Рада Вознесенська сільська рада
Код КОАТУУ 7121588901
Облікова картка Село на сайті ВРУ 
Основні дані
Перша згадка 1754
Населення 740 (на 2007 рік)
Територія 21,356 км²
Поштовий індекс 19761
Телефонний код +380 4737
Географічні дані
Географічні координати 49°44′05″ пн. ш. 32°13′24″ сх. д. / 49.73472° пн. ш. 32.22333° сх. д. / 49.73472; 32.22333Координати: 49°44′05″ пн. ш. 32°13′24″ сх. д. / 49.73472° пн. ш. 32.22333° сх. д. / 49.73472; 32.22333
Середня висота
над рівнем моря
113 м
Водойми річка Кропивка
Відстань до
обласного центру
34,5 (фізична) км[1]
Відстань до
районного центру
11 км
Найближча залізнична станція Пальміра
Відстань до
залізничної станції
4,5 км
Місцева влада
Адреса ради с. Вознесенське
Карта
Синьооківка. Карта розташування: Україна
Синьооківка
Синьооківка
Синьооківка. Карта розташування: Черкаська область
Синьооківка
Синьооківка

РозташуванняРедагувати

Село розташоване за 11 км від районного центру — міста Золотоноша вздовж 4,5 км річки Кропивна. Сусідить із селами Крупське, Хрущівка, Богуславець, Вознесенське та Богодухівка. Загальна площа адмінмеж села — 2135,6 га. В селі 347 дворів із населенням 740 мешканців (на 2007 рік).

Розташоване за 4,5 км від залізничної станції Пальміра, де зупиняється поїзд Київ-Одеса та приміські поїзди Гребінка-Шевченка через Черкаси.

ІсторіяРедагувати

Перша згадка про село відноситься до 1754 року, в історичних документах значиться як «деревня Синеоковка». Щодо походження назви існують дві версії. За однією з них село отримало назву від його власника Андрієвського-Синьоока, за іншою — від імені першопоселенця Дорофія Синьоока. Синьоок доволі поширене прізвище і нині як у селі, так і на Золотоніщині.

В «описах Київського намісництва» кінця XVIII століття сказано, що Синьооківка належала Золотоніській сотні. У селі на 80-ті роки XVIII століття було всього 52 двори із населенням 229 мешканців. Тут жило двоє дворян та один різночинець, 8 дворів належало козакам-підпомічникам, 44 — посполитим і козацьким підсусідкам. Найбільшими площами родючих земель володіли колезький асесор Андрієвський-Синьооков і колезький радник Степан Томара.

Історичні документи середини XIX століття засвідчили велике заворушення селян Синьооківки як відповідь на їх нещадну експлуатацію поміщиком Лукашевичем. Він змушував працювати кріпаків навіть у недільні і святкові дні. З бунтівливими селянами жорстоко розправилися: вісьмох з них відшмагали різками за «неповиновение владельцу».

На початку ХХ століття Синьооківка відносилась Вознесенській волості Золотоніського повіту. У селі тоді було 145 дворів, з них 107 селянських і 18 козацьких. Населення становило 806 мешканців. За 130 років кількість населення зросла у 3,5 раза. Грамоту знали 188 синьооківців, це становило 23,3 %. Двох мешканців села статистики віднесли до інтелігенції.

У 1929 році, під час примусової колективізації, в селі було створено колгосп «Червоний шлях».

У роки радянсько-німецької війни 298 селян брали участь у бойових діях, з них 107 осіб загинули, 185 — нагороджені бойовими орденами та медалями. 23 вересня 1943 року село було відвойоване.

СучасністьРедагувати

Базовим підприємством села є СТОВ «Синьооківське», якому належить 1364 га землі. На території села працюють 3 магазини — 2 продуктові та 1 промтоварний, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, Будинок культури, школа.

Відомі людиРедагувати

В селі народилися й виросли:

  • Любов Василівна Рисятова — перший заступник директора Черкаської дирекції банку «Аваль»;
  • Копиця Василь Гаврилович тривалий час завідував Чорнобаївським відділом народної освіти;
  • Кир'яченко Сергій Петрович — кандидат сільськогосподарських наук, голова АТ «Рось» села Гельмязів, заслужений працівник сільського господарства;
  • Васильченко Анатолій Юрійович — заступник начальника управління МНС ЦО Черкаської області, полковник;
  • Гришко Микола Кирилович — голова Шполянської райдержадміністрації, директор Тальнівського радгоспу-технікуму;
  • Капля Микола Миколайович — поет, серед його творів «Я із села», «Ветерани»;
  • Ничипорук Ніна Дмитрівна — сільська поетеса.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

Зовнішні посиланняРедагувати