Синкопа (мовознавство)

випадіння одного або кількох звуків усередині слова під час швидкого темпу мовлення

Синкóпа (від грец. συγκοπή — «скорочення», «утинання») — випадіння одного або кількох звуків усередині слова під час швидкого темпу мовлення[1]. Найчастіше відбувається в тих формах, що часто вживані, тому з півслова можуть бути зрозумілими: Міца замість Маріца, Ілка — Ілонка, Катерина — Катря (синкопа + апокопа), хтіли — хотіли, сьодні — сьогодні, мона — можна, Муся — Маруся[2] тощо. Своєрідна мовна економія, синкопа, у широкому сенсі є узагальнювальним терміном для аферези, у вузькому сенсі — для апокопи.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. М. Гнатюк. Терміни на позначення фонетичних процесів (Українською). Архів оригіналу за 17 грудня 2017. Процитовано 16 грудня 2017. 
  2. Система консонантизму української діалектної мови. Українська діалектологія (Українською). 

ПосиланняРедагувати