Синицький Леонтій Данилович

Лео́нтій Дани́лович Сини́цький (рос. Леонтий Данилович Синицкий; * 4 березня 1864, Кам'янець-Подільський — † 1933) — російський географ, педагог. Відомий працями в галузі теорії та історії педагогіки, університетськими курсами загального землезнавства й антропогеографії. Видав до 20 підручників із географії — як загальної, так і економічної.

Синицький Леонтій Данилович
Народився	4 березня 1864(1864-03-04) Кам'янець-Подільськ, Російська імперія
Помер	1933
Поховання	Даниловський цвинтар
Країна	Російська імперія
Діяльність	географ
Галузь	географія
Alma mater	Перша київська гімназія
Знання мов	російська

Біографія

Син Данила Синицького, брат Євгена Синицького, дідусь Воїнственського Михайла Анатолійовича.

Закінчивши із золотою медаллю Першу київську гімназію, Леонтій Синицький вступив на природничо-історичне відділення фізико-математичного факультету Київського університету. Звідки його виключили з другого курсу «за участь у студентських заворушеннях». Восени того ж року Синицький вступив на другий курс фізико-математичного факультету Новоросійського університету в Одесі. Через два роки він закінчив його із званням кандидата природничих наук.

Склавши при Київському університеті особливий іспит на звання вчителя історії та географії, Синицький здобув право викладати у гімназії. Після цього він п'ять років працював учителем жіночої гімназії у Києві. Одночасно вів нелегальну революційну діяльність, внаслідок чого зазнавав неодноразових обшуків.

У 1890-х роках Синицький розпочав літературну діяльність. Стали з'являтися його статті в «Киевской старовине» («Малоросія з розповідей мандрівників кінця минулого і початку нинішнього сторіччя»), «Русской мысли» («Погляди Шеффле на суспільство»).

1895 року Синицький переїхав до Москви. Там він працював викладачем у комерційному училищі Вяземської. Жваво цікавлячись наукою, Леонтій Данилович як вільний слухач відвідував лекції Дмитра Анучина з географії, етнографії та антропогеографії, Олексія Павлова — з геології.

1906 року Синицький поїхав за кордон і там близько двох років працював над першоджерелами в бібліотеках Берліна, Відня, Парижа й Лондона, слухав лекції професорів, серед яких були Отто Шрадер, Марве, Констан.

Перебування за кордоном стимулювало літературну діяльність Синицького. Його статті педагогічного, а деколи соціологічного змісту вміщує журнал «Вестник воспитания». У цих статтях Синицький ознайомлював російських читачів із постановкою шкільної справи та педагогічними напрямками в різних країнах Західної Європи (Німеччина, Австрія, Угорщина, Англія, Франція, Італія), з педагогічними ідеями великих педагогів і письменників не тільки зарубіжних (Песталоцці, Фребель, Шекспір, Гете, Діккенс і інші), але і російських (Костянтин Ушинський, Лев Толстой, Антон Чехов, Володимир Короленко, Микола Некрасов, Олександр Островський та інші).

Усього у «Вестнике воспитания» Синицький опублікував до сотні статей (за підписами Л. Синицький, а також Л. Д. С. і Л. Сєдов).

Від 1908 року Леонтій Данилович читав лекції з економічної географії та історії педагогіки в Комерційному інституті (згодом Інститут народного господарства імені Плеханова) в Москві, де і отримав професуру. Проте Синицький не поривав із середньою школою: у 1909—1929 роках на запрошення колективу викладачів він працював директором чоловічого та жіночого комерційних училищ. На цій роботі Синицький уповні виявив притаманний йому педагогічний та організаторський талант. Він став центром і душею колективу вчителів, батьків та учнів, які на все життя зберегли про нього найкращі спогади.

Від 1920 року Синицький два роки працював у Московському відділі народної освіти завідувачем шкільного підвідділу підготовки вчителів і завідувачем науково-методичного бюро, потім — в 1-му Московському університеті, де читав лекції з економічної географії, а від 1925 року — в 2-му Московському університеті (згодом Державний педагогічний інститут імені В. І. Леніна) на кафедрі географії.

1930 року Синицький вийшов на пенсію і останні роки життя присвятив укладанню низки підручників з географії — загальної, фізичної та особливо економічної. Підручники Синицького мали значний успіх, їх неодноразово перевидавали. Діти: дочка Ніна (1892-1953) та син Євген (1895-?).

Література

• Баранский Н. Н. Леонтий Данилович Синицкий // Отечественные экономико-географы XVIII—XX века / Под редакцией Н. Н. Баранского, Н. П. Никитина, Ю. Г. Саушкина. — Москва: Государственное учебно-педагогическое издательство, 1957. — С. 290—293.