Відкрити головне меню

Професор Костянти́н Костянти́нович Симі́нський (21 лютого (5 березня) 1879(18790305), Милейчиці, Берестейський повіт — 13 червня 1932) — інженер-дослідник будівельної механіки, професор1914 року), дійсний член АН УРСР1926 року; з 1931 року — її віце-президент).

Костянтин Костянтинович Симінський
Syminskiy.jpg
Народився 21 лютого (5 березня) 1879(1879-03-05)
Російська імперія Милейчиці, Берестейський повіт, Російська імперія
Помер 13 червня 1932(1932-06-13) (53 роки)
Українська РСР Київ
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність науковець
Alma mater Київський політехнічний інститут
Сфера інтересів будівельна механіка
Заклад Київський політехнічний інститут[d]
Вчене звання Професор
Член НАН України
Нагороди
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Автограф Автограф Симінського.gif

БіографіяРедагувати

Народився 21 лютого (5 березня) 1879 року в місті Брест-Литовському в родині міщанина[джерело?]. Середню освіту отримав в Уманській школі землеробства і садівництва. У 1907 році закінчив Київський політехнічний інститут по кафедрі мостобудування, яку очолював Є. О. Патон.

В 19071932 роках працював викладачем Київського політехнічного інституту, де починав свій шлях асистентом і лаборантом (19071909), навчителем геодезії й топографічного креслення, графічної статики (19091910). В 19201921 роках — декан інженерно-будівельного факультету КПІ, в 19141932 роках — завідував кафедрою опору матеріалів. В 19241926 роках — проректор по навчальній частині. Одночасно працював у 19211932 роках директором Інституту технічної механіки АН УРСР (тепер Інститут механіки НАН України імені С. П. Тимошенка), в 19291932 роках — директор київської філії Науково-дослідного інституту споруд. Провадив педагогічну і методичну роботу в Київському університеті (19181919), в Інституті народного господарства (19221923), в Художньому інституті (1927), в Одеському політехнічному інституті (19181919). У 1914 році захистив дисертацію на тему: «До утворення просторових ферм для мостів» на звання ад'юнкта будівельної механіки. Після захисту дисертації обраний професором кафедри опору матеріалів, а в 1915 році завідувачем механічної лабораторії Київського політехнічного інституту.

У 1918—1919 роках К. Симінський активно пропагував українізацію, працював над укладенням української технічної термінології.

У 1914 році був нагороджений орденом Святого Станіслава III ступеня.

 
Могила К. К. Симінського

Жив у Києві в садибі КПІ, будинок №4, квартира 52. Помер 13 червня 1932 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 13-2, ряд 13, місце 4).

Наукова діяльністьРедагувати

Основні наукові праці присвячені проблемі втомлюваності металу в мостах, деревині, дослідженню нових типів дерев'яних конструкцій, вивченню характеристик міцності кам'яних будівельних матеріалів.

Першим запропонував нові методи розрахунку і створення просторових стрижневих ферм залізничних мостів, дослідив нові типи дерев'яних просторових конструкцій для промислового і цивільного будівництва, розробив теорію міцності гранітів.

Автор науки з випробування міцності мостів та конструкцій. Брав активну участь у реорганізації вищої школи, загальній реформі Київського політехнічного інституту в 1920 році, був членом Державного науково-методичного комітету УРСР.

Автор 73 наукових праць, з них 33 монографії і наукові статті, 23 підручники і навчальних посібники, 17 методичних статей. Основні праці:

  • «Будівельна механіка. Системи із зайвими невідомими» (1928);
  • «Нерозрізні балки» (1930);
  • «Технічна механіка» (1931);
  • «Курс статики споруд» (1931);
  • «Опір матеріалів» (1924);
  • «Дерев'яні мости» (1915, у співавторстві з Є. О. Патоном).

Костянтин Симінський автор ряду винаходів, серед них:

  • універсальна машина для дослідження матеріалів (1915);
  • прилад для вимірів напруження в мостах (1922) та інших.

ЛітератураРедагувати