Симфонія № 1 (Шнітке)

Перша симфонія Альфреда Шнітке, написана в 19691974 роках.

Симфонія № 1
Композитор Альфред Шнітке
Частин 4 movement
Прем'єра
Дата 9 лютого 1974
Місце Нижній Новгород

Симфонія має чотири частини:

  1. Senza Tempo. Moderato
  2. Allegretto
  3. Lento
  4. Lento. Allegro

Створена для великого симфонічного оркестру, симфонія є одним з головних досягнень Шнітке в алеаториці: багато фрагментів партитури являють собою лише загальну канву, у рамках якої музиканти можуть імпровізувати. Друга частина симфонії містить велику джазову імпровізацію. Шнитке використовує і традиції інструментального театру: на початку твору музиканти вбігають на сцену, у фіналі — поступово йдуть зі сцени під звуки фіналу «Прощальної симфонії» Йозефа Гайдна (так само, як це задумано й у самій симфонії Гайдна), а потім швидко повертаються під дзенькіт дзвонів. Симфонія містить партії інструментів, що грають за сценою (прийом, характерний симфоніям Густава Малера). Також значний вплив на концепцію симфонії Шнітке — симфонії Чарльз Айвза і Лучано Беріо.

Симфонія містить багато музичних цитат. Окрім згаданої вже «Прощальної симфонії», це — «П'ята симфонія» Людвіга ван Бетховена, «Перший концерт» Петра Ілліча Чайковського, «На прекрасному блакитному Дунаї» Йоганна Штрауса, Жалобний марш із Другої сонати Фридерика Шопена, «Смерть Озе» з «Перла Гюнта» Едварда Гріга.[1]

Дозвіл на виконання симфонії підписав Родіон Щедрін.[2] Симфонія була вперше виконана 9 лютого 1974 року в Горькому; горьковским філармонічним оркестром під орудою Геннадія Рождественського. Друге виконання відбулося в Таллінні наприкінці 1975 року під керуванням Класа Ері (партію солюючої скрипки виконував Гідон Кремер).[1]

Симфонія була записана під керуванням Геннадія Рождественського[3] та Лейфа Сегерстама[4].

Музика Шнітке була використана Джоном Ноймайєром для балету «Трамвай „Бажання“» (1983).

ПриміткиРедагувати