Симфонія № 104 (Гайдн)
Симфонія № 104, ре мажор, (Hoboken 1/104) Йозефа Гайдна була написана 1795 року. Остання з 12 лондонських симфоній композитора. В Німеччині відома як Симфонія Пітера Саломона за ім'ям продюсера двох лондонських турне Гайдна, щоправда ця симфонія поряд із двома іншими була написана скоріше для Опери Віотті, ніж Саломона.[2]
| Симфонія № 104 | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Композитор | Йозеф Гайдн | |||
| Каталог | I:104[1] | |||
| Створено | 1795 | |||
| Тональність | Ре мажор | |||
|
| ||||
 Симфонія № 104 у Вікісховищі | ||||
Прем'єра симфонії відбулася в Королівському театрі 4 травня 1795 року під управлінням автора.[3] Прем’єра була успішною. Автор заробив 4000 австро-угорських гульденів, що на його думку було можливим лише в Англії."[4]
Структура ред.
- Adagio – Allegro
- Andante
- Menuetto and Trio: Allegro
- Finale: Spiritoso
І частина ред.
Перша частина написана в сонатній формі з великою інтродуцкією в повільному темпі. Перші такти інтродукції:
Основний матеріал викладено на alla breve. Головна партія виконується струнною групою:
Побічна партія тематично є тотожною головній, але викладена в тональності домінанти (ля мажор), її виконують струнні разом із дерев'яними духовими. Експозиція завершується кодою. Розробка починається в тональності VI ступеню (сі мінор) і використовує ритмічний малюнок другої частини головної теми. завершується розробка тутті оркестру. У репризі головна тема звучить в основній тональності, але використовуються повторювані ритмічні моделі її другої частини у виконанні дерев'яних духових. Частина закінчується кодою, також в ре мажорі.
ІІ частина ред.
Друга частина написана в соль мажорі, у варіаційній формі. Тема — світлого характеру, викладена у струнних, а за другим проведенням — разом в октаву із фаготом. У варіаціях застосовано модуляції в соль мінор та Сі-бемоль мажор, тема зазнає ритмічних видозмін, підсилюється роль духових інструментів, особливо флейти.
ІІІ частина ред.
Третя частина являє собою менует і тріо в тональності ре мажор. Менует написано в тричастинній формі, середня частина — в паралельній (сі мінор) та домінантовій тональностях (ля мажор). Тріо — також в тричастинній формі, в тональності Сі-бемоль мажор і середньою частиною в паралельній — соль мінорі. В тріо, як і в попередній частині, тему проводять скрипки і фагот в октаву.
IV частина ред.
Фінал написаний у сонатній формі й швидкому темпі. Використовуються фольклорні мотиви, зокрема бурдон, вважається, що головна тема запозичена з хорватського фольклору. Розробка написана в тональності домінанти і містить додатковий епізод у фа-дієз мінорі, після якого звучить реприза в основній тональності.
Примітки ред.
- ↑ International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ Steinberg, Michael. "The Symphony: a listeners guide". p. 245. Oxford University Press, 1995.
- ↑ Michael Steinberg, "The Symphony: A Listeners Guide" (Oxford and New York: Oxford University Press, 1995), p. 246.
- ↑ Steinberg, Michael. "The Symphony: a listeners guide". pp. 245–47. Oxford University Press, 1995.
Ноти і література ред.
- Symphony No. 104: Ноти на сайті International Music Score Library Project.
- Клавір (pdf) [Архівовано 28 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- А. Кенигбсерг симфония №104 [Архівовано 27 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // belcanto.ru