Симфонія № 6 (Бетховен)
Симфо́нія № 6 «Пасторальна» ор. 68 фа мажор, написана в той самий період, що й П'ята[2], і вперше виконана на одному концерті з П'ятою симфонією у грудні 1808 р.[3]. Симфонія складається з 5-ти частин, кожна з яких має підзаголовок:
- Allegro ma non troppo. «Пробудження радісних відчуттів від прибуття у село»
- Andante molto mosso. «Сцена біля струмка»
- Allegro. «Веселе зібрання сільського люду»
- Allegro. «Гроза, буря»
- Allegretto. «Пісня пастуха. Відчуття радості і вдячності після закінчення бурі»
| Симфонія № 6 | ||||
|---|---|---|---|---|
| нім. Sinfonie Nr. 6 F-Dur | ||||
 | ||||
| Композитор | Людвіг ван Бетховен | |||
| Створено | 1808[1] | |||
| Видано | 1809[1] | |||
| Тональність | фа мажор | |||
| Інструментування | симфонічний оркестр | |||
| Прем'єра | ||||
| Дата | 22 грудня 1808 | |||
| Місце | Ан дер Вінd | |||
|
| ||||
 Симфонія № 6 у Вікісховищі | ||||
Третя, четверта і п'ята частини виконуються без перерви[3].
Хоча Бетховен дав частинам симфонії програмні назви, він стверджував, що музика симфонії не змальовує конкретні події чи картини, а передає відчуття, пов'язані із сільською природою[2]. Перша частина симфонії, на відміну від типового для Бетховена динамічного розгортання, наповнена «спогляданням»[3] і «безтурботним щастям», а музична структура побудована на багаторазовому повторенні мотивів[2]. Друга, повільна частина під назвою «Сцена біля струмка», у певному місці імітує спів пташок та дзюркотіння струмка[3]. Третя частина, Скерцо, побудована на танцювальних мотивах, але в певний момент переривається «Грозою» — четвертою частиною симфонії, яка передає відчуття остраху перед бурею. Втім, спокій і «відчуття радості і вдячності» повертається у п'ятій частині симфонії, «Пісні пастуха».
Написана для подвійного складу симфонічного оркестру з двома тромбонами та флейтою-піколо. Тривалість — близько 42 хв. Шоста симфонія, як і П'ята, була присвячена двом меценатам Бетховена: сину останнього гетьмана України — графу Андрію Розумовському та князю Францу Йозефу Максимільяну Лобковіцу[4][5][6].
Примітки ред.
- ↑ а б Grove Music Online — OUP. — ISBN 978-1-56159-263-0 — doi:10.1093/GMO/9781561592630.ARTICLE.40026
- ↑ а б в А. Альшванг. Людвиг ван Бетховен. Очерк жизни и творчества. Изд. третье. — Москва, 1966.
- ↑ а б в г Tom Service (22-06-2014). Symphony guide: Beethoven's Sixth ('Pastoral'). guardian.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2014. Процитовано 5 листопада 2014.
- ↑ Рудчук Юрій Антонович. Світліший князь Андрій Розумовський — видатний державний діяч, протектор мистецтва, талановитий музикант // Мистецтвознавчі записки. — Київ : Міленіум, 2012. — С. 11—18. Архівовано з джерела 29 листопада 2014. Процитовано 2014-11-23.
- ↑ Beethoven's Symphony No. 6 in F Major, Op. 68. NPR music. 12-06-2006. Архів оригіналу за 22 квітня 2010. Процитовано 24 листопада 2014.
Not only did both have the same period of genesis and the same dedicatees (Count Razumovsky and Prince Lobkowitz), but they were also published within weeks of one another in the spring of 1809 and premiered together (in reverse order and with their numbers switched).
- ↑ А. Кенигсберг. Бетховен. Симфония No. 6 («Пасторальная»). belcanto.ru. Архів оригіналу за 27 лютого 2015. Процитовано 24 листопада 2014.
Как и до-минорная, Пасторальная симфония посвящена покровителю Бетховена, венскому меценату князю Ф. И. Лобковицу и русскому посланнику в Вене графу А. К. Разумовскому.
|
Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |