Симеон Джугаєці (вірм. Սիմեոն Ջուղայեցի; дата нар. невід. — пом. 1657) — вірменський філософ, богослов, мовознавець[1], педагог і громадський діяч XVII століття.

Симеон Джугаєці
Simeon Jughayetsi (2).jpg
Народився невідомо
Джульфа
Помер 1657
Національність вірмени
Діяльність письменник, філософ, філолог
Сфера роботи філософія
Жанр філософія

БіографіяРедагувати

Симеон Джугаєці народився наприкінці XVI століття у Східній Вірменії, в місті Джуга, яке перебувало в той час то під османським, то під перським володарюванням. В 1605 році, в ранньому дитинстві він, в числі сотень тисяч інших вірмен, був насильно вивезений до Персії. Переселені вірмени заснували в Персії місто Нор-Джуга[ru], де Джугаєці й отримав початкову освіту[2]. У 1620 році став учнем місцевого духовного проводиря вірмен — Хачатура Кесараці, з яким у 1629 році в ролі представника першопрестольного Ечміадзина подорожував заселеними вірменами місцями Малої Азії, відвідавши при цьому Константинополь, Крим, Польщу (Львів). Через два роки в 1631 році Джугаєці повертається до Вірменії і зустрічається з Меліксетом Вжанеці, у якого бере уроки філософії. Однак, не закінчивши повного курсу, в кінці того ж року, він повернувся в Нор-Джугу, де займався самоосвітою, попутно здійснюючи викладацьку діяльність. Отримавши необхідні йому знання, він став одним з найосвіченіших людей свого часу. Під час своєї педагогічної практики, всіляко намагаючись протистояти поширюваному латинофільству, він переконався, що відсутність підручника граматики рідною мовою ускладнює її вивчення. В результаті тривалих спостережень і кропіткої роботи, в 1637 році з-під пера Симеона Джугаєці виходить перша в сучасному сенсі цілісна граматика вірменської мови.

 
Обкладинка видання «Книги логіки», 1794, Константинополь

У середині XVII століття Джугаєці написав свою найбільш значну філософську працю: «Книгу логіки», яка впродовж століть була найпоширенішим у вірменських школах підручником філософії. «Книга логіки» в 1728 і 1794 роках двічі перевидавалася і двічі перекладалась грузинською мовою, справивши благотворний вплив на видних діячів грузинської культури Антонія Багратіоні, Давида Багратіоні, Іоанна Багратіоні та інших.

В 1651 році Симеон Джугаєці відредагував вірменський переклад праці відомого грецького неоплатоніка V століття Прокла Діадоха «Елементи теології», перекладеної з грузинської мови в XIII столітті, і написав до неї досить великі «Тлумачення». Через століття цей твір Прокла з тлумаченнями Джугаєці було знову перекладено грузинською мовою. По закінченні «Тлумачень» до праці Прокла Симеон Джугаєці написав нову роботу, яка, однак, залишилася незавершеною через смерть автора в 1657 році. Проте робота ця дуже важлива для вивчення філософських поглядів Симеона Джугаєці.

У Симеона Джугаєці сформульована єдність двох форм пізнання — фізики й метафізики; це підтверджує сам Симеон, кажучи, що одне з них не може бути без іншого, що обидва вони завжди бувають разом і доповнюють одне одного[3]. Симеон Джугаєці стверджував богоєдиність першопричиною світу, визначаючи її як можливість, яка обумовлює собою різноманіття одиничних сутностей і яка в якості дійсності існує як зовнішня природа. Одиничне суще, за Джугаєці, є щось матеріальне, для якого матеріальність не є випадковим атрибутом, «бо коли ми заперечуємо випадкове — не знищується підлегле, а коли заперечуємо матерію — підлегле знищується». Основою природи, згідно йому ж, є її матеріальне буття[4].

У своїх роботах, Симеон Джугаєці говорив не тільки про органи чуття, їх співвідношення, функції і значення, він також прагнув вивчити будову головного мозку людини. Ним була висловлена думка про те, що мозок є тим матеріальним субстратом, який обумовлює різні форми пізнання: відчуття, пам'ять, думку і міркування[4].

РоботиРедагувати

  • «Книга логіки»
  • «Тлумачення»
  • «Логіка»
  • «Книга, яка називається граматикою»
  • «Коментарі» до «Елементів теології»

ПриміткиРедагувати

  1. А. В .Десницкая[ru], С. Д. Кацнельсон[ru].  // История лингвистических учений: средневековый Восток. — Л. : Наука, 1981. — С. 9.:
  2. Хенри Габриелян //История армянской философии // стор 205 (всього 485) Аǐастан, 1972
  3. В.Е Евграфов // История философии в СССР // «Наука», 1968 р. стор. 462
  4. а б Философская энциклопедия // Симеон Джугаеци